Головні та другорядні члени речення

Вовка пастухом не ставлять.

Стук дятла розбудив тишу.

Тихо від вітру поскрипувала верба.

Ніхто не побачить мої сни кольорові.

Осінні ночі в степу довгі й зажурені.

Помічаєш блідий вогник серед чорної мли.

Дощ густішав і раптом полив сильно.

Вітерець розганяє білі хмарки.

Рибальський човен просувався між очеретами.

Така чудова травнева ніч!

Ой у лузі червона калина зажурилася.

Моя любов чолом сягала неба.

Дощ зашумів над лісом і полями.

У хаті запахло теплим хлібом.

Люблю теплі осінні вечори.

З шовковиці непомітно опало останнє листя.

Веселе сонечко сховалось у весняних хмарах.

У танок химерний вітер водить вишні.

У лузі пахне вогкою травою.

Цілує сонце рушники у чистій материній хаті.

Правда

Неправда