Головні й другорядні члени речення

Чумацький Шлях освічує дорогу від Києва до Полтави

Крізь щілину пробивається декілька сонячних променів

Стежкою наближалися дві дівчини

Оця реальна мить вже завтра буде спомином

Море було безбарвне, аж чорне

Гірські печери ще затоплені водою

У ці дні починає світати о шостій

Гарним був Київ цього свіжого осіннього ранку

Мохнатий джміль із будяків червоних спиває мед.

Любить людей мене навчила мати.

Нас інші ждуть обірвані мости.

Чужим не розбагатіти.

З вітром весняним сосна розмовляла.

Сірі води спливали на землю.

Його думка слушна.

Море підсилювало бажання освіжитися.

Ішов дід з містечка, через гору, у свій присілок.

Коні швидко мчали полем.

Осінь сіла в лісі відпочити.

Діти вскочили у виноградник, випереджаючи матір.

Дніпро - найбільша річка України.

Вік Дніпра - майже 5 мільйонів років.

Як мені подобається приходити на берег річки Дніпро в Києві та насолоджуватися мелодією його хвиль.

На небі сонце - серед нив я.

Син постійно вередує.

Цього року врожай кращий.

Вражень вистачає на все життя.

Любові й щастя хочеться людині.

Прробач мене, я згарячу забувся.

Черешні в нашому саду розкішні.

На небі гуляв повний місяць.

Поїдемо поговорити з лісом, а вже тоді я можу і з людьми.

Талант малювати має не кожна людина.

Батька попросили оновити старий сценарій.

По-справжньому починають цінувати життя після тридцяти років.

Непомітно вечір підкрався.

Усі були переконані, що вечір має бути прекрасний, та надати багато можливостей для майбутнього.

Прямо над нашою хатою пролітають лебеді.

Ти знаєш, що ти - людина? Ти знаєш про це чи ні?

Говори, говори! Розпечи гнівом небесну баню!

Дівчина поверталась із саду з кошиком яблук.

Київ.

Гладжу рукою соболину шерсть.

Засумував листопад.

Мріють крилами з туману лебеді рожеві.

Весна - найкраща пора року.

На небі сьогодні світить яскраве сонце.