Готуємось до ЗНО. З якої поезії?
Знаю, що смерть – як коса замашна, Навіть царя не обійде вона… Хто ж бо зневажить страшну її сталь? Той, в кого совість, як чистий кришталь…
І застиг він на роки і на століття У золотому німому захопленні: — Дайте покататися, дядьку! А ні, то візьміть хоч на раму...
Думою тугу розвіюю, щоб був я завжди такий, яким мене мати вродила і благословила в світи.
Я Ваші очі пам'ятаю, Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я Вам чужий — я знаю.
А вона, як мрія сна чарівна, сяє вродою святою, неземною чистотою, сміючись на пелюстках, на квітках променистою росою.
І забудеться срамотна давняя година, І оживе добра слава, слава України, світ ясний, невечерній тихо засіяє. .... Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!
...Її він стрів. На мулах нешвидких Вона верталась із ясного саду, Ясна, як сад, і радісна, як сміх. І він спитав: — Яку б найти принаду, Щоб привернуть тебе до рук моїх?
Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмелій, впивайся І серед мрій і забуття В розкошах закохайся.
В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей, Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей.
Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі, Кохана спить...
Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги, Переплелись, як мамине шиття, Мої сумні і радісні дороги.
Сьогодні усе для тебе - Озера, гаї, степи. І жити спішити треба, Кохати спішити треба - Гляди ж не проспи!
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома
