Хто мови рідної цурається, з тим і друг не знається. «Чубчик» (за М. Магерою)

казка

оповідання

легенда

вірш

Соловейко

Шпачок

Синичка

Горобчик

від імені Горобчика

від імені Солов'я

від імені автора

від імені батьків пташки

У нього був чарівний голос.

Він дуже любив своїх родичів.

Він міг дуже красиво співати.

У нього був невеликий чубчик.

гарно співати, як Соловей

гарно літати, як Орел

співати по-шпачиному

співати, як всі пташки в саду

Шпачок батьків дуже любив.

Шпачок зневажливо ставився до батьків.

Шпачок завжди турбувався про рідних.

Шпачок слухався і допомагав батькам.

Соловейка, Сови.

Соловейка, Горобців.

Соловейка, Синиці, Ворони, Горобців

Синиці, Ворони

найспритніший 

найкрасивіший 

найвихованіший

найрозумніший

так зареготали, що аж затремтіло листя на деревах

стали сварити

попросили, щоб співав тихіше

зааплодували

Вони висвистували один поперед одного.

Вони збиралися у вирій.

Прощалися з рідним краєм до наступної весни.

Прилетіли всі на концерт Чубчика.

Присоромлений, осміяний, він повернувся додому.

Він горделиво вклонився і був дуже задоволений.

Чубчик із сорому ледь не звалився з вишні.

Чубчик із сорому ледь не звалився з осокора.

Продовжувати навчатися співати по-солов'їному.

Вивчати інші співи птахів.

Слухатися батьків.

Шукати інших вчителів.

Не хочемо тебе більше бачити.

Пізно вже, ти нас осоромив.

Добре, що за розум нарешті берешся.

Ми тобою дуже пишаємося.

весну.

гарну звістку.

веселу пісню.

добру новину.

Хто мови рідної цурається, з тим і друг не знається.

На добрий привіт і добра відповідь.

Кожному мила своя сторона.

Де відвага, там і щастя.