І.Жиленко "Снігова баба"

Похмурого осіннього ранку.

У сонячний літній вечір.

У вечір, синій од морозу.

Собаку

Кошеня

Щеня

Папугу

Бо він погриз взуття.

Тому, що він крав їжу.

Хоч і не винен був ні в чому.

Сіла дивитися телевізор.

Сіла пити каву.

Сіла вечеряти.

Йому було байдуже.

Йому було страшно.

Йому було цікаво.

Опудало.

Великий собака.

Баба загадкова.

Що нічим пригостити песика.

Що нічим песика зігріть.

Що в око залетіла крижинка.

Вона перетворилася на песика.

Вона стала живою.

Вона розтанула і зникла.

Песик голосно скавчав і замерзав.

Песик втішено зітхнув, клубком згорнувся і заснув.

Песик стрепенувся і весело побіг.

Вона залишилася без житла

Вона перетворилася на снігову бабу

Вона захворіла

Залізне серце.

Чашка кави.

Пустота.

До щеня.

До сніжної баби.

До недоброї господині.