ІЕЕД 1.0

Д. Норт;

Р. Фогель;

Ф. Бродель;

Ф. Ліст;

Й. Шумпетер.

традиційне суспільство, перехідне суспільство, стадія “зрушення”, стадія “зрілості”, ера “високого масового споживання”.

колекціонерство, скотарство, землеробство, комерційний стан;

замкнуте господарство, міське господарство, народне господарство;

первіснообщинний лад, рабовласництво, феодалізм, капіталізм, комунізм;

аграрне суспільство, індустріальне суспільство, інформаційне суспільство;

Д. Норт;

Р. Фогель;

А. Тойнбі;

Ф. Ліст;

Й. Шумпетер.

стандартизація;

концентрація;

переважання зайнятості населення у сфері послуг;

централізація;

Д. Норт;

Р. Фогель;

Ф. Бродель;

Ф. Ліст;

традиційне суспільство, перехідне суспільство, стадія “зрушення”, стадія “зрілості”, ера “високого масового споживання”.

колекціонерство, скотарство, землеробство, комерційний стан;

замкнуте господарство, міське господарство, народне господарство;

первіснообщинний лад, рабовласництво, феодалізм, капіталізм, комунізм;

стадія дикості, пастуша стадія, землеробська стадія, хліборобсько-мануфактурна стадія, хліборобсько-мануфактурно-комерційна стадія;

Д. Норт;

Р. Фогель;

А. Тойнбі;

К. Маркс;

земля-провідний тип власності, домінування ручної праці, низька мобільність робочої сили, низький рівень розвитку технологій;

стандартизація, концентрація, централізація, синхронізація, урбанізація, перехід до машинного виробництва;

домінування інноваційного сектору економіки, переважання зайнятості у сфері послуг, людський капітал – головний ресурс економіки.

Д. Норт;

Р. Фогель;

Ф. Бродель;

Ф. Ліст;

Й. Шумпетер.

колекціонерство, скотарство, землеробство, комерційний стан;

традиційне суспільство, перехідне суспільство, стадія “зрушення”, стадія “зрілості”, ера “високого масового споживання”.

замкнуте господарство, міське господарство, народне господарство;

первіснообщинний лад, рабовласництво, феодалізм, капіталізм, комунізм;

стадія дикості, пастуша стадія, землеробська стадія, хліборобсько-мануфактурна стадія, хліборобсько-мануфактурно-комерційна стадія;

Д. Норт;

Р. Фогель;

А. Тойнбі;

К. Маркс;

Ф. Ліст.

1) земля-провідний тип власності, домінування ручної праці, низька мобільність робочої сили, низький рівень розвитку технологій;

2) стандартизація, концентрація, централізація, синхронізація, урбанізація, перехід до машинного виробництва;

3) домінування інноваційного сектору економіки, переважання зайнятості у сфері послуг, людський капітал – головний ресурс економіки.

Д. Норт;

Р. Фогель;

Ф. Бродель;

Ф. Ліст;

колекціонерство, скотарство, землеробство, комерційний стан;

традиційне суспільство, перехідне суспільство, стадія “зрушення”, стадія “зрілості”, ера “високого масового споживання”.

замкнуте господарство, міське господарство, народне господарство;

первіснообщинний лад, рабовласництво, феодалізм, капіталізм, комунізм;

стадія дикості, пастуша стадія, землеробська стадія, хліборобсько-мануфактурна стадія, хліборобсько-мануфактурно-комерційна стадія;

аграрне суспільство, індустріальне суспільство, інформаційне суспільство.

земля-провідний тип власності, домінування ручної праці, низька мобільність робочої сили, низький рівень розвитку технологій;

стандартизація, концентрація, централізація, синхронізація, урбанізація, перехід до машинного виробництва;

домінування інноваційного сектору економіки, переважання зайнятості у сфері послуг, людський капітал – головний ресурс економіки.

історичні етапи розвитку наукових знань виокремлюють на основі процесу зміни наукових парадигм;

трактуючи наукові теорії з позицій конвенціонізму, вчений доводить, що наука розвивається кумулятивно;

будь-яка наука у своєму розвитку проходить три періоди: генезис науки, «нормальна» наука і криза науки;

правильні відповіді 1) і 3);

історичні етапи розвитку наукових знань викоремлюють на основі процесу зміни конкуруючих наукових програм;

трактуючи наукові теорії з позицій конвенціонізму, вчений доводить, що наука розвивається кумулятивно;

будь-яка наука у своєму розвитку проходить три періоди: генезис науки, «нормальна» наука і криза науки;

історія науки була і повинна бути історією конкуруючих парадигм, але вона ніколи не була і не стане історією зміни періодів «нормальних» наук;

економічне вчення;

наукова думка;

економічна парадигма;

течія економічної думки.

виникнення перших університетів у Європі;

виникнення класичної політичної економії;

формування перших державних утворень;

первісного нагромадження капіталу;

кейнсіанство;

марксистська політична економія;

класична політична економія;

монетаризм.

«Історія економічного аналізу»;

«Політична економія»;

«Історія розвитку економіки в ретроспективі»;

«Генезис наукової економічної думки».

процес економічного розвитку в історичній перспективі;

історичний процес виникнення, розвитку, змагання і зміни економічних поглядів та ідей;

радикальні соціально-економічні реформи;

загальнолюдські погляди на становлення трудових відносин на різних етапах розвитку суспільства.

кумулятивна французького дослідника П. Дюгема;

фальсифікаційна англійського філософа К. Попера;

«наукових революцій» американського історика Т. Куна;

«конкуруючих програм» англійського математика І. Лакатоша.

“Закон XII таблиць”, “Трактат про землеробство”, “Трактат про сільське господарство”;

“Трактат про домашнє господарство (ойкономія)”, “Держава”, “Закони”, “Закони Лікурга”;

“Збірка Лунь юй”, “Трактат Гуань-цзи”, “Трактат Дао де цзин”, “Книга Хань Фей- цзи”;

“Рігведа”, “Закони Ману”, “Артхашастра”;

“Речення Іпусера”, “Пророцтво Неферті”, “Повчання Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі”;

це наука про багатство та вміння збагачуватись;

це наука про ведення домашнього господарства;

це наука про управління майном;

це наука про зовнішню торгівлю.

Мохенджо-Даро;

Спарта;

Вавилон;

Афіни.

Ксенофонту;

Арістотелю;

Платону;

Конфуцію.

паперові гроші (казначейські білети);

компас;

сейсмограф;

акведуки.

реформи Солона;

реформи Сервія Туллія;

реформи братів Гракхів;

закони царя Хаммурапі.

реформи народних трибунів братів Гракхів;

реформи Солона;

закони Лікурга;

реформи Перікла.

“Закон XII таблиць”, “Трактат про землеробство”, “Трактат про сільське госпо- дарство”;

“Трактат про домашнє господарство (ойкономія)”, “Держава”, “Закони”, “Закони Лікурга”;

“Збірка Лунь юй”, “Трактат Гуань-цзи”, “Трактат Дао де цзин”, “Книга Хань Фей- цзи”;

“Рігведа”, “Закони Ману”, “Артхашастра”;

“Закони Ешнунни”, “Закони Ліпід-Іштара”, “Кодекс Хаммурапі”.

35% у грошовій формі та 20% у натуральній формі;

50% у грошовій формі та 25% у натуральній формі;

20% у грошовій формі та 33% у натуральній формі;

15% у грошовій формі та 10% у натуральній формі.

Платон;

Арістотель;

Конфуцій;

Луцій Колумелла.

“Закон XII таблиць”, “Трактат про землеробство”, “Трактат про сільське господарство”;

“Трактат про домашнє господарство (ойкономія)”, “Держава”, “Закони”, “Закони Лікурга”;

“Збірка Лунь юй”, “Трактат Гуань-цзи”, “Трактат Дао де цзин”, “Книга Хань Фей- цзи”;

“Рігведа”, “Закони Ману”, “Артхашастра”;

“Закони Ешнунни”, “Закони Ліпід-Іштара”, “Кодекс Хаммурапі”.

в результаті винайдення річкового виду транспорту полегшилась міграція племен між територіями;

поділ праці між тваринництвом і землеробством та підвищення продуктивності праці;

покращення обробітку землі в результаті виробництва залізних знарядь праці;

зародження відтворювального господарства і перехід племен до осілості.

Мохенджо-Даро;

Спарта;

Вавилон;

Афіни.

Ксенофонт;

Платон;

Арістотель;

Сократ.

сейсмограф;

акведуки;

віадуки;

бетон.

філософів;

землеробів, ремісників, торгівців;

воїнів;

рабів.

Ксенофонт;

Платон;

Арістотель;

Сократ.

“Трактат про домашнє господарство (ойкономія)”;

“Держава”;

“Закони”;

“Закон XII таблиць”;

“Закони Лікурга”.

шудра;

жерці-брахмани;

кшатрії;

вайшя.

цехи;

ергастерії;

трапезити;

прекарії.

“Закон XII таблиць”, “Трактат про землеробство”, “Трактат про сільське господарство”;

“Трактат про домашнє господарство (ойкономія)”, “Держава”, “Закони”, “Закони Лікурга”;

“Збірка Лунь юй”, “Трактат Гуань-цзи”, “Трактат Дао де цзин”, “Книга Хань Фей- цзи”;

“Рігведа”, “Закони Ману”, “Артхашастра”;

“Речення Іпусера”, “Пророцтво Неферті”, “Повчання Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі”;

ідеалізація рабовласницької держави, захист переважно натурального господарювання;

ототожнення багатства з натуральною формою багатства;

виокремлення економічних поглядів та ідей у самостійну галузь знань та їх систематизація;

засудження з позицій етики і моралі великих торговельних та лихварських операцій як чинників дестабілізації існуючого суспільного устрою.

Мохенджо-Даро;

Спарта;

Вавилон;

Хараппа.

примітивність колективної праці та споживання;

головна господарська форма – вілла;

натуральний характер обміну;

перехід від привласнювального до відтворювального господарства.

компас;

акведуки;

віадуки;

бетон.

активна зовнішня торгівля з іншими державами;

тотальний контроль з боку держави за громадянами та регламентація господарського життя;

незначна частка чиновників – близько 5%;

раби, в основному, належать громаді.

Ксенофонт;

Платон;

Арістотель;

Сократ;

Демокріт.

“Закони Ешнунни”;

“Артхашастра”;

“Кодекс Хаммурапі”;

“Закони Ліпід-Іштара”.

Перікла;

Солона;

Пісістрата;

Лікурга.

вілла;

латифундія;

колонат;

прекарій.

скотарство;

ремесло;

землеробство;

мистецтво.

Ксенофонт;

Арістотель;

Платон;

Демокріт.

приватна;

державна;

колективна;

общинна.

О. Македонський;

Платон;

Сократ;

Арістотель.

в новому кам’яному віці (8-4 тис. р. до н.е.);

в бронзовому віці (3-2 тис. р. до н.е.);

в мідному віці (4-3 тис. р. до н.е.);

в ранньому залізному віці (1 тис. р. до н.е.).

примітивність колективної праці та споживання;

головна господарська форма – вілла;

натуральний характер обміну;

перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства.

активна зовнішня торгівля з іншими державами;

тотальний контроль з боку держави за громадянами та регламентація господарського життя;

незначна частка чиновників – близько 5%;

раби, в основному, належать громаді.

ручна технологія виробництва індивідуальними і спільними знаряддями праці;

головною продуктивною силою в сільському господарстві були раби;

провідна роль землеробства і натурального господарства;

позаекономічний примус до праці селян.

ідеалізація рабовласницької держави, захист переважно натурального господарювання;

ототожнення багатства з натуральною формою багатства;

виокремлення економічних поглядів та ідей у самостійну галузь знань та їх систематизація;

засудження з позицій етики і моралі великих торговельних та лихварських операцій як чинників дестабілізації існуючого суспільного устрою.

наземний;

морський;

річковий;

повітряний.

Стародавній Китай;

Стародавня Індія;

Месопотамія;

Стародавній Єгипет.

Стародавній Китай;

Стародавня Індія;

Месопотамія;

Стародавній Єгипет.

господарське життя зосереджувалося переважно в окремих родинах в ойкісному господарстві, яке було самодостатнім;

торгівля і ремесло вважалось негідними заняттями вільного грека;

сільське господарство, особливо землеробство, було головним джерелом існування патріархальної родини;

підпорядкування економічного життя всіх полісів єдиному центру.

трибун;

архонт;

колон;

ілот.

залежне населення, прикріплене до землі;

родина, або окремі особи, які входили до ойкісного господарства, не пов’язані кровними зв’язками з його господарями;

іноземці, які не мали прав на землю і змушені були займатися ремеслом або торгівлею;

орендарі невеликої земельної ділянки у великого землевласника.

встановлення юридичної рівності громадян перед законом, незалежно від їх майнового стану;

підвищення ролі ремісництва в Афінах;

збільшення обсягів експорту продукції сільського господарства Афінами;

заборона боргового рабства

Т. Мен;

Ф. Кене; 

Г. Скаруффі;

В. Петті.

джерело багатства - це зовнішня торгівля;

обмеження експорту готової продукції;

захист національного виробника;

обмеження імпорту готової продукції.

розвиток товарної економіки;

інтенсивний процес добування благородних металів;

надмірне втручання держави у зовнішньоекономічні відносини між країнами;

посилення політики протекціонізму.

В. Петгі;

Ф. Кене;

А. Сміт;

А. Монкретьєн.

гроші - найвища форма багатства;

активне втручання держави в економіку;

предметом дослідження є виробництво;

негативне ставлення до конкуренції.

експортувати сировину і матеріали;

розширювати ринки збуту шляхом встановлення низьких цін на товари;

не допускати вивозу з країни золота і срібла;

обмежувати експорт товарів.

«Дослідження про природу і причини багатства народів»;

«Короткий трактат»;

«Трактат політичної економії»;

«Що таке поступ?».

Англії;

Німеччині;

Франції;

Шотландії.

встановити високі мита на промислові товари;

заохочувати експорт готової продукції;

розвивати сільське господарство;

регламентувати стандарти якості та умови виробництва продукту.

1615

1642

1785

1622

А. Серра;

А. Монкретьєн;

Т. Мен;

Ж. Боден.

сфера обігу;

сільське господарство; 

сфера виробництва;

сфера послуг.

Г. Скаруффі;

Т. Мен;

Ж. Боден;

А. Монкретьєн.

сфера матеріального виробництва;

сфера послуг

сфера нематеріального виробництва;

сфера посередництва.

гарантія приватної власності;

забезпечення вільної конкуренції;

вдосконалення системи оподаткування;

сприяння розвитку сільського господарства.

теорія вартості;

теорія ринку;

теорія трьох чинників виробництва;

теорія відтворення.

обмін; 

торгівля;

праця;

держава.

держава не повинна втручатися в економічне життя країни;

джерелом багатства є виробництво;

перевага повинна надаватися дослідженням сфери обігу;

об'єктом дослідження повинна бути землеробська праця.

монетаризму;

кейнсіанства; 

марксизму;

фізіократизму.

В. Петті; 

П. Буагільбер

Д. Лоу;

Ф. Енгельс.

гроші;

земля;

сільське господарство і промисловість;

зовнішня торгівля.

Д. Рікардо; 

А. Сміта;

Ф. Кене;

В. Петті.

А. Сміт;

Ж. Б. Сей;

Д. Рікардо;

Т. Мальтус.

дію законів попиту і пропозиції;

повну зайнятість;

сильну державну владу;

цільові державні капіталовкладення.

1800

1803

1806

1810

А. Сміт;

Ж. Б. Сей;

Д. Рікардо;

Т. Мальтус.

від прибутковості земельних ділянок;

від близькості до ринку збуту;

від позичкового відсотка;

від моральної впевненості землевласника у сталості своїх доходів.

Ф. Кене;

К. Маркс;

А. Сміт;

Д. Рікардо.

праця;

капітал;

організація;

земля.

Дж.М. Кейнс;

М. Фрідмен;

Л. Ергард;

Ф. Гайєк.

дія законів попиту і пропозиції;

економічний егоїзм індивіда;

регулювання державою господарського життя;

економічне шпигунство.

А. Сміт;

Ж.-Б. Сей;

В. Петті;

Т. Мальтус.

«Основи політичної економії»;

«Нові начала політичної економії»;

«Елементи політичної економії»;

«Принципи політичної економії».

П. Буагільбер;

К. Маркс;

А. Сміт;

Ф. Кене.

1780

1782

1784

1776

класичної школи політекономії;

критичної школи;

історичної школи;

неокласичної школи.

В. Петті;

П. Буагільбер; 

Д. Лоу; 

Ф. Кене.

Ф. Кене;

Д. Рікардо;

К. Маркс;

А. Сміт.

«Трактат політичної економії»;

«Трактат про податки і збори»;

«Початки політичної економії і оподаткування»;

«Дослідження про природу і причини багатства народів».

класу робітників;

класу капіталістів;

непродуктивного класу;

класу ремісників.

плата, яка рівна вартості виробленого товару;

сума вартостей предметів споживання, які необхідні для фізичного існування людини;

плата за витрачений час на виготовлення продукту;

плата, яку можна використати для задоволення матеріальних і духовних потреб.

підприємець;

лихвар;

фінансист;

досконалий егоїст, що прагне до особистого збагачення.

фізичний обсяг виробництва;

рівень життя народу;

нагромадження грошового капіталу;

володіння приватною власністю.

за арифметичною прогресією;

за геометричною прогресією;

пропорційно виробництву матеріальних благ;

пропорційно виробництву продуктів споживання.

ремісник;

землероб;

капіталіст;

землевласник.

товар;

гроші;

поділ праці;

багатство.

дії об'єктивних економічних законів;

розвитку торговельних зв'язків;

жорсткої регламентації економіки з боку держави;

загострення класових суперечностей.

створення конкретної речі;

створення цінності;

праця в сільському господарстві;

використання людської праці.

класичної школи політекономії;

критичної школи політекономії;

неокласичної школи економічної теорії;

неолібералізму.

Ф. Кене;

А. Тюрго;

Д. Рікардо;

А. Смітом.

матеріальне виробництво;

сфера послуг;

внутрішня торгівля;

зовнішня торгівля.

земля, праця, капітал;

людина, праця, капітал;

земля, людина, гроші;

підприємець, капітал, праця.

неухильно зростає;

залишається незмінним;

має тенденцію до зменшення;

має тенденцію до зростання.

В. Петті;

П. Буагільбер;

Д. Лоу;

Ф. Кене.

товари та послуги обмінюються на інші товари та послуги, тому виробництво одних зумовлює потребу в інших, унаслідок чого завжди забезпечується потенційний попит;

кожен чинник виробництва робить свій внесок у виробництво, а доходи відображають цей внесок у тій мірі, наскільки його визнано корисним;

сукупний дохід в економіці за будь-який проміжок часу дорівнює сумі витрат усіх чинників виробництва;

збільшення кількості паперових грошей в обігу може перерозподіляти доходи на користь підприємців у зв'язку з відставанням зростання заробітної плати від зростання цін.

вільну конкуренцію;

монополію;

олігополію;

монопсонію.

промисловості;

сільському господарстві;

внутрішній торгівлі;

зовнішній торгівлі.

Англії;

Франції; 

Німеччини;

США.

теорія цінності;

теорія відтворення і криз;

теорія розподілу;

теорія «гармонії інтересів».

Ф. Ліст; 

К. Маркс; 

С. Сісмонді;

К. Сен-Сімон.

суперечність між виробництвом і споживанням;

суперечність між доходами і витратами;

суперечність між попитом і пропозицією;

суперечність між дрібними і великими підприємствами.

Ф. Лісту; 

К. Сен-Сімону;

С. Сісмонді;

К. Марксу.

власності;

криз надвиробництва;

теорії розподілу;

теорії ренти.