Іван Нечуй-Левицький "Кайдашева сім'я"

експозицією

зав’язкою

розвитком дії

кульмінацією

розв’язкою

… молоде, довгасте лице було рум’яне. Веселі, сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи – все подихало парубочою красою.

… широкий у плечах, з карими гострими очима, з блідуватим лицем. Тонкі пружки його блідого лиця з тонкими губами мали щось неласкаве. Гострі темні очі були ніби сердиті.

… здорові загорілі жилаві руки. Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице ченця. На сухому високому лобі вибігали густі дрібні зморшки.

… дуже палкий погляд – бистрий, як блискавка. Ним світилася якась незвичайна сміливість і духовна міць разом із якоюсь хижою тугою.

… високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі; і вже чи ступить, чи заговорить, то справді по - гетьманськи.

життя нетипової для України селянської родини

життя українського села в пореформену добу на прикладі однієї родини

родинних перипетій в українському селі в добу кріпацтва

сімейного селянського побуту до закріпачення українських земель.

життя селянської родини з патріархальним устроєм

фразеологізм та синекдоху

порівняння та літоту

персоніфікацію та оксиморон

порівняння та фразеологізм

гіперболу та алегорію

… свекруха люта змія; ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а носа гонить дим кужелем.

Вона не злюбила Мелащиних батьків і як тільки бралась за тім’я, то згадувала Западинці і свої розглядини в Балашів.

Кайдашиха почала сваритися й стала дуже лайлива та опришкувата. Вона нападала на Мелашку сливе кожного дня, точила її, як вода камінь.

Настали жнива. Кайдашиха запрягла Мелашку до роботи, як у віз… Кожної неділі просилась Мелашка в гості [до батьків], і кожної неділі Кайдашиха знаходила для неї роботу.

На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне.

надуживання старослов’янізмів в описі побутової сцени

надмірне використання зниженої лексики

змішування стилів – високого епічного з побутовим

гротескні характеристики членів родини

поєднання логічно несумісних, протилежних понять

одруження Лавріна – одруження Карпа – смерть Кайдаша – всихання груші

смерть Кайдаша – одруження Карпа – одруження Лавріна – всихання груші

одруження Карпа – одруження Лавріна – смерть Кайдаша – всихання груші

одруження Карпа – одруження Лавріна – всихання груші – смерть Кайдаша

всихання груші – одруження Карпа – смерть Кайдаша – одруження Лавріна

поділ твору на дев’ять частин

нагнітання сцен сварок, колізій

розкриття характерів героїв через діалоги

розгортання подій переважно в одному селі

детальний опис весілля Карпа і Лавріна

класицизму

сентименталізму

романтизму

реалізму

модернізму

соціально-психологічна

історична

пригодницька

соціально-побутова

авантюрна

Мелашка

Мотря

Маруся Кайдашиха

баба Палажка

баба Параска

Мелашка

Мотря

Маруся Кайдашиха

баба Палажка

баба Параска

Мелашка

Мотря

Маруся Кайдашиха

баба Палажка

баба Параска

Карпові

Лаврінові

Марусі

Мотрі

Мелашці

 Карпо побився з іншими хлопцями, які також залицялися до Мотрі

 Карпо випадково перекинув глиняники з червоною та білою глиною, якою дівчина мастила хату. Коли повернулися її батьки, вона сказала, що те зробив чийсь кабан, що ускочив у їхній двір.

Вибіг Мотрин кабан, перекинув глиняники з червоною і білою глиною, забіг у хату й перекинув стіл. Мотря злякалася, проте Карпо мужньо обороняв її від кабана.

 Коли Карпо розмовляв з Мотрею, прибігла Кайдашиха і випадково перекинула глиняники з червоною й білою глиною. Тоді Карпо випустив з хліва кабана, щоб Мотрині батьки подумали, що це зробив він.

 Буде й на моїй вулиці свято!

 Будеш ти в мене циганської халяндри скакати!

 Побили ми з тобою горшки, свекрухо, їстимеш тепер з черепків, а не з Мотриних полумисків!

 Не дам тобі в свою кашу наплювати! Піднесу тобі ще такого тертого хріну, що довго в носі крутитиме!

Кайдашиха сказала, що хліб такий глевкий, що хоч коники ліпи, а Лаврін узяв, та й справді зліпив з м'якушки коника.

 Кайдаш сказав, що це обід не людей, а для свиней. Карпо розсердився і впустив із хліва кабана в хату.

Карпо сказав: "не подобається, то й не їжте", і вони забрали весь обід і самі його з'їли надворі під грушею.

 Кайдашиха вилляла борщ свиням, а хліб викинула собакам.

Побачив її на ярмарку, як вона продавала медяники.

 Поїхав косити сіно, а дівчина заснула в лузі, і він ледь не зачепив її косою.

Поїхав до млина молоти пшеницю на борошно, і побачив внизу у лузі велику червону квітку, яка при кращих розглядинах виявилась заквітчаною дівчиною.

 Мотря знайшла в сусідньому селі дуже гарну дівчину і підсунула її Лаврінові, щоб він відвернув на неї свою увагу й не кепкував з Мотрі.

На неї накинувся собака і подер їй спідницю.

 Віз перекинувся, коли спускався з дуже крутої гори, Кайдашиха випала з нього і її присипало сіно.

Кайдашиха їхала на возі, виставивши напоказ свої нові жовті черевики. За возом побігли діти і почали кричати, що в неї такі ж жовті ноги, як у курки.

 Віз застряг прямо в калюжі, Кайдашиха злазила з нього й погубила в багнюці свої нові жовті черевики.

 Кайдашиха остерігалася, щоб і з цією невісткою не загризтися, тому була до неї добра та лагідна.

Кайдашиха лаяла Мелашку, проте всі інші за неї вступалися, навіть Мотря, бо пам'ятала себе на її місці.

Мелашці було так добре поряд з любим чоловіком, що вона не зважала на дрібні негаразди і цілий рік прожила щаслива на новому місці.

 Всі її доймали - і Кайдашиха, і Кайдаш, і навіть Мотря. Лише Лаврін оступався за дружиною і примиряв її з новою сім'єю.

 Перед Великоднем до Кайдашів завітала баба Палажка і сказала, що йде до Києва розговітися. Мелашка попросилася піти з нею.

 Старий Кайдаш напився і вигнав Мелашку з хати. Вона втекла до Києва на заробітки.

 Мелашка пішла провідати своїх батьків, зустріла там колишнього коханого і вони втекли в Бессарабію на заробітки.

 У село зайшов циганський табір, і Мелашка втекла разом із ними.

В Мелашку закохався один чернець і вмовив її залишитись у Києві.

Мелашка пішла шукати лева, в якого з рота тече вода, заблукала, і семигорські баби пішли додому без неї.

 Вона пішла в печери й заблукала там. Коли їй вдалося вибратися, семигорські баби вже пішли додому.

 Вона розповіла проскурниці про своє тяжке життя в Кайдашів, та дала їй притулок і залишила в себе пекти проскури.

 А хто сказав, що повернулися всі? Мелашка не захотіла вертати до злої свекрухи і вони зосталися з Лавріном жити у Києві.

 Кайдашиха знов гризла Мелашку, але вже не так завзято і потайки. Але Мелашка вже не зважала на те, бо не хотіла більше кидати коханого чоловіка.

 Кайдашиха гризла її ще більше, і та врешті решт втекла на Бессарабію, але на цей раз уже разом з Лавріном.

 Кайдашиха тепер обходилась із невісткою дуже добре і не гризла її більше, бо боялася, щоб та не чкурнула куди знову.

Кайдаш так усіх доймав своїми видіннями, що його кинули на місяць у холодну. Після він вийшов і більше до пляшки не повертався.

 Кайдаш постригся у ченці і лиш так зміг кинути пити.

 Кайдашеві зашептала баба-знахурка і він кинув пити, але став бити свою жінку. Тоді Кайдашиха втекла в Київ, він ублагав її повернутися і став, як шовковий.

Кайдаш найняв молебень і ходив говіти в монастир, і спершу кинув пити, і нечисть перестала йому ввижатися. Але не витримав і знов повернувся до пляшки, і кінець кінцем галюцинації завели його на греблю, де він і втопився.

Мотря грала з дітьми у схованки й заховалась на горищі. А Лаврін вирішив з нею пожартувати, і прибрав драбину.

Лаврінів кіт полизав Мотрину сметану, і вона полізла ловити його на горище. Лаврін забрав драбину і сказав, що не віддасть, поки вона не відпустить кота.

 Мотря вдарила Мелашку і сховалася від Лавріна на горищі. Той її знайшов, і сказав, хай там і живе, щоб не ображала більше його жінки, і забрав драбину.

 Мотря полізла на горище збирати яйця з Кайдашисиної половини - вона стверджувала, що її кури несуться саме там. Вона злазила з горища з яйцями за пазухою і Лаврін забрав драбину.

 Діти гралися з вогнем, і Лаврінова дитина ненароком підпалила Мотрину хату. Мотря побила дитину, а Лаврін - Мотрю.

 Мотрин хлопець ненароком розбив Кайдашисиного кухля, між жінками спалахнула сварка, під час якої вони спершу перебили одне одному посуд, а потім Мотря вибила Кайдашисі око.

 Після оказії з горищем Мотря стала тримати гнізда для своїх курей у хаті, а Карпо цього не витримав і поставив хату на новому місці.

 Карпів віл зайшов у Лаврінів город і потоптав його, і хлопець закрив вола у себе в хліву. Всі стали розбиратися і битися, поки Мотря не вибила Кайдашисі око.

 Мотрина дитина ненароком розбила шибку в Кайдашисиному вікні, і Кайдашиха за те забігла до Мотрі в хату й розбила ту макітру, яку подарував їй Карпо на день народження. Жінки почали лаятись і їх обох кинули в холодну.

 Лаврінів собака вкусив Мотрю за литку, вона побила собаку, а Кайдашиха за те побила Мотрю. Чоловіки побігли у волость і їм присудили відселитися одне від одного.

 На Карповій половині росла груша, яку подарував батько Лавріну, і вона почала рясно родити. За неї сім'я кілька років лаялась, але груша несподівано всохла.

 Карпова кобила заскочила на Лаврінів город і потоптала його, за це Лаврін забрав Карпову кобилу. Чоловіки лаялись, жінки билися, і волость присудила Карпові відшкодувати потоптаний город і відселитися на інший куток села.