К.р. Складне речення. Пряма мова. Діалог

Барви ярiли мiнилися переходили однав одну й нарештi меркли.

Прозора пелюстка молодого мiсяця не тьмарилась не танула а наливалася свiтлом.

Сонце скотилося майже до самого обрiю але раптом застигло на мiсцi.

Сонце до половини сховалося за хмару тiльки червоний пiвкруг його ще палахкотiв зверху.

Митi жодної не можна повернути щоб заново по-iншому пожить.

Вiдбились зорi у водi летять до хмар тумани.

Із серця виросла калина над хвилями Днiпра злетiла пiсня журавлина.

Хтось стиха завiв пiсню до нього пристав ще один голос.

Навшпиньках пiдiйшов вечiр, i засвiтив зорi.

Земля гуде, i ридають дерева.

До землi ти голову притулиш, i матiр’ю тихенько назовеш.

Сiї гори стоять одвiку, i стоятимуть довiку.

… i пригинав до землi дерева

… i здiймав на дорозi куряву

… i починав накрапати дощ

… i розганяв чорнi хмари

Диктор повiдомив про вiдкриття у мiстi нового стадiону.

Диктор повiдомив що у мiстi вiдкрився новий стадiон.

Диктор повiдомив у мiстi вiдкрився новий стадiон.

За повiдомленням диктора в мiстi вiдкрився новий стадiон.

Я люблю зиму сказала дiвчинка бо всiчнi в мене день народження.

Недаремно каже прислів’я Мала крапля лупає скелю.

Я запитав Батьку, що таке людська байдужість.

Тарас заплескав у долоні А он наша хата! А он наша хата!

слово, що вживається жителями певної території

різновид прямої мови, що передає розмову двох або кількох осіб

чиясь мова, передана від імені автора у формі складного речення

слова, які називають того, до кого звергаємось із мовленням

вставними словами

реплікою

ремаркою

прямою мовою