Кома між частинами складного речення

Ми йдемо через сінокіс і темніє над нами небо.

Слухаю небо, слухаю землю і слухаю дідову мову.

Дзвенить земля, а я слухаю.

У серце моє вривається якась сила, і прив'язує вона мене до землі.

 просте з однорідними членами речення

складне, у якому є однорідні члени речення, вставне слово

 просте з однорідними членами речення, вставним словом

складне, у якому є звертання, вставне слово

 Поспішате любі діти вибирайте гарні квіти (К.Перелісна).

Треба кажуть усе любити сонце дощі зернисті дороги в пилу траву (В.Підпалий).

 Широке поле кругом зеленіє все в шатах квітчастих розкішних рясних (С.Черкасенко).

Скрізь грушею пахне медами малиною (Д.Білоус).

Дякую Богові, що Він дав мені народитися українцем (О.Гончар).

 Чую, як пахне Вітчизни земля блакиттю, росою, квітками (В.Мирний).

По обрію неба побігли хмарки, над озером зашелестів очерет (С.Васильченко).

 Птицю впізнають по пір'ю, а людину пізнають по мові (Народна творчість).

Полетів останній лелека і не залишився на нашій землі жоден перелітній птах.

Запашна соковита трава і барвисті квіти милують моє око.

 Сховав грудень під кригою річки і повдягав ліси в біле мереживо.

Легенький туман серпанком оповив землю і падав на неї крапельками небесних сліз.

Ліщинові кущі позадирали списи, по списах дощ стікає (Є.Гуцало).

Повільно на світанні бреде він у степах, де листячком останнім легкий мороз пропах (Д.Мегелик).

 Трава горить зеленим огнем, на її довгих листочках грає і сяє чиста роса (Панас Мирний).

Море міниться й переливається в огнях, хвилюється і шелестить трава (В.Сосюра).

Хай квітне наша Україна і йде весна! (Б.Олійник)

 Відцвіли голубі матіоли, згасло літо на жовтих полях (В.Грінчак).

Треба дітей учить змалку, щоб вони трудились (В.Забіла).

 Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає (Т.Шевченко).

Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці (Л.Костенко).

 І справді, ця земля округла, наче глобус (В.Осадчий).

 Здається, сад по весні заквітає на щастя усім і добро (Л.Забашта).

 Мовчання, отже, річ путяща, а мудра мова - річ ще краща! (С.Брант)

Як тихо і затишно в нашій хаті матусю (В.Кузьменко).

Не миритись милі браття а боротись нині нам (К.Малицька).

Спочинь серце на хвилину в північну годину (Б.Лепкий).

На траві зоре хустку не забудь (В.Сосюра).

Люблю стояти над Дніпром коли цвітуть сади долини гори (В.Сосюра).

Чистих серцем я шукаю а не гострих на язик (М.Чернявський).

 Січень віє навкруги навіває скрізь сніги (М.Щербак).

Бережи найцінніші скарби здоров'я і вірного друга (Народна творчість).

Був ранок чистий, срібний, молодий (М.Сіренко).

 Я не заздрю соколові , друзі, бо і сам крилату душу маю (П.Воронько).

Зозуленько, моя ненько, закуй мені жалібненько (Народна творчість).

Співучості джерельної води не може заздрити моя ласкава мова (Н.Ібракаєва).

 Наша славна Україно, у нас для тебе серце б'ється! (С.Яричевський)

Обридла дневі суєта, і він спустився одпочити (Л.Глібов).

Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть (Т.Шевченко)

Батько був трохи суворий, але такий же він добрий (Б.Грінченко)