Контрольна робота

два

шість

три

чотири

У щастя людського два рівних є крила троянди й виноград красиве і корисне.

Лози висип кручі ліс усе блищить і сяє на сонці

Вода хмари ліс усе безупинно неслося вперед шуміло блищало на сонці

Осінній смерк і хрест й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання.

1

2

3

4

5

підметом

присудком

додатком

обставиною

Буди вже ясне сонце комашину дерева трави все.

У прозорій імлі спалахували миготливі вогники червоні блакитні зелені

Тобі, народне слово, у славі й цвіті сам Бог велів перемагати й жити!

Усюди і на вулицях і круг стадіону і обабіч дороги росли молоді осокори.

На небі вже ясно визначилися веселчані смуги.

Все шосе тепер загриміло, заскрипіло, затупотіло.

Весною Чижик молоденький, такий співучий, проворненький, в садочку все собі скакав та якось у сільце й попав

Цап на цимбалах паличками і брязкотить, і дзенькотить.

Легка, біла прозора постать, що в обличчя нагадує мавку, з’являється з-за берези і схиляється над Лукашем.

Впала вона, заплакана й змучена, в обійми князеві, а олень щез, мов дух

Настка, погнавшись за якоюсь звіриною, заблукала в лісі, вже не маючи сподівань порятуватися, зненацька помітила велетенського оленя-рогача небаченої вогнистої масті.

Олень струснув рогами, тупнув ногою, мовби припрошуючи за собою жінку, поволі побіг лісом у найбільші гущавини, тільки високі роги значили його путь, - і Настка й собі погнала за ним свого коня.

власне мовлення

висловлення якоїсь особи, передане дослівно, без змін

частина художнього тексту

чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлення

«Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся», - часто говорив мені дідусь.

«А що таке щастя?», - спитав я у матері.

Брехун сам собі ворог,- казала наша сусідка.

«Разом із правдою ходить кривда, мій любий сину» - промовила мати.

перед прямою мовою;

усередині прямої мови;

після прямої мови;

немає слів автора

Ярославна подумала «Ніщо так не красить людину, як натхнення».

І тихо-тихесенько я промовляла: Сон літньої ночі, мені тебе жаль…

Мудрець наполягав: «Краще слухати, ніж говорити».

Струна бринить лагідною луною «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

У народі говорили, що хліб – всьому голова.

Мама попросила сина, щоб допоміг скопати грядку.

Як хліб на столі, не болить голова так лагідно й тихо сказала бабуся

Дитина спитала у батька, чому у нього сумні очі.