Контрольна робота №2. М.Коцюбинський, О.Кобилянська, В.Стефаник

Укажіть риси експресіонізму.

Ознаки якого стилю має твір М. Коцюбинського " Intermezzo"?

Установіть відповідність між твором і стилем: «Камінний хрест»

Які художні засоби використано в уривку повісті

М. Коцюбинського : «Іван слухав тоненький дівочий голос і думав, що вона давно вже засіяла гори співанками своїми, що їх співають ліси й сіножаті, груні й полонини, дзвонять потоки і виспівує сонце...» 

Слово «інтермецо» з італійської перекладається як

Іван Дідух не кидав того «тєжкого» горба, який забирав усі його сили, бо це:

Установіть відповідність між регіоном (місцем подій) та твором:

1. «Інтермецо»             

Установіть відповідність між регіоном (місцем подій) та твором:

2.  « Тіні забутих предків»          

Установіть відповідність між жанром твору та персонажем: імпресіоністична новела  -  

Назвіть персонажа, про якого йдеться в рядках: «Він знав вже багато. Умів знаходити помічне зілля – одален, матриган і підойму, розумів, про що канькає каня, з чого повстала зозуля, і коли оповідав про все те вдома, мати непевно позирала на нього….»

Назвіть персонажа, про якого йдеться в рядках: «… ніколи не їв коло стола. Все на лаві. – Був-сми наймитом, а потім відбув-сми десіть рік у воську та я стола не знав та й коло стола мені їда не йде до трунку». 

Назвіть персонажа, про якого йдеться в рядках: «Як тільки бричка вкотилася на широкий зелений двір – закувала зозуля. Тоді я раптом почув велику тишу» 

Назвіть персонажа, про якого йдеться в рядках: «. Вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по горах. На що б око не впало, що б не сталось на світі: чи пропала овечка, полюбив легінь, зрадила дівка, заслабла корова, зашуміла смерека — все виливалось у пісню, легку і просту, як ті гори в їх давнім, первіснім житті». 

Що поєднує «Інтермецо» з драматичним твором? 

Про кого сказано: « ..письменник сонячний. І не тільки тому, що «носив у душі сонце», як сам про себе казав... Уся його проза... — це світлий, відкритий простір для душі й духу» (О. Логвиненко).