Контрольна робота №7. Речення з однорідними членами, звертаннями, вставними словами.

Всі знову малювали жовтогарячі клени і берези.

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

У саду діти побачили розквітлі вишні, черешні, сливи.

Блакитними очима дивляться мені в очі весна й небо.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

З теплих країв повернулися до рідних місць лебеді, лелеки, чаплі та журавлі.

Дерева тут одягнуті глицею і не пропускають холодного вітру.

Птахи приносять користь і радість.

На столі лежали різні миски тарілки блюдечка.

Боровики маслюки опеньки сироїжки ростуть у нашому лісі

Луки гори пишні сади все зелене й принишкле.

Ми споживаємо різні продукти м'ясо молоко сир картоплю огірки

Світить нам день безсмертними вогнями.

Діти цікавляться історією свого краю.

Який же ти світе теплий і широкий.

Славиться од краю до краю Вітчизна.

Звертання виконує роль підмета в реченні.

Речення, у якому є звертання, називається поширеним.

При звертанні може вживатися тільки кома.

Звертання можуть бути однорідними.

Благословенний будь мій, краю рідний.

Україно! Ти для мене диво!

Не стелись, тумане, не шуміть, тополі.

Зоре моя вечірняя, зійди над горою.

Всяке трапитись може на довгім віку.

Злива тривала майже годину.

Може ви чули як пахне земля?

Та ніч була на диво схожа.

Думка, любі друзі, може далеко літати.

На жаль, чудес на світі не буває.

Це чудове свято залишиться принаймні в пам'яті багатьох людей.

Весна усе-таки , людоньки, мабуть,припізнилась.

Може, зламатися тіло, але ніколи - дух.

Здається, загримів десь на небі грім.

Здається, вічністю буття маленька мить.

Уже скоро мабуть, почнеться урок.

Фортецю, певно, легше взять ворожу.

Львів, уявіть собі, мені дуже сподобався.

І найвища, по-моєму, краса - це краса вірності.

Отже, найдорожчою людиною для кожжної людини є мати.

Усе: і дзвінке повітря, і високі гори, і зелені ліси починало бриніти.

Усе і дзвінке повітря, і високі гори, і зелені ліси починало бриніти.

Усе - і дзвінке повітря, і високі гори, і зелені ліси починало бриніти.

Усе: і дзвінке повітря, і високі гори, і зелені ліси - починало бриніти.

По-друге, може, принаймні, до речі, майже.

Либонь, мабуть, на щастя, без сумніву, щоправда.

Мабуть, отже, навіть, будь ласка, нібито.

Адже, все-таки, наприклад, здається, приблизно.