Контрольна робота №7. Відомості із синтаксису і пунктуації. (Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова. Складне речення)

а) Відповідають на одне й те ж питання

б) Стосуються одного й того ж слова у реченні

в) Можуть бути лише другорядними членами речення

г) виконують однакову синтаксичну роль (одні й ті ж члени речення)

не завжди виділяється комами

може стояти на початку, всередині або в кінці речення

не є членом речення

може бути поширеним і непоширеним

завжди розташовані на початку речення

завжди виділяємо комами на письмі

допомагають висловити ставлення мовця до висловленого

не відповідають на питання в реченні, не є членами речення

Настали осінні, тихі та смутні дні, коли сонце світить і не гріє

(С. Васильченко).

Я пригорнусь до тебе піснею і яворами, золотими крильми пшениці, тінявими ярами (Д. Павличко).

Намалюй, зимова нічко, білосніжні сни (З. Мороз)

Хтось, може, винен перед ними (Л. Костенко).

Десь там матуся в обіймах втоми виходить зустрічать мене на шлях (О. Довгоп'ят).

Схилились вишні в розпачі німім і ронять цвіт весільний у калюжу (Л. Гудзь).

Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях (Д. Павличко).

Повітря склом виблискує ламким, і тиша ніжно дзвонить над

полями (М. Рильський).

Напевно всім доводилося спостерігати за красою ранкового неба.

На місці собору за словами літописців було сільське поселення.

Погода за вікном говорить що настала глибока холодна осінь.

На жаль на центральних дорогах Києва буває велике скупчення автотранспорту.

Весь зелений степ і синє кругле небо заливало проміння гарячого, золотого сонця (І. Нечуй-Левицький).

Усе набуває особливого значення в цьому храмі зимового дня і порожня дорога в полях, і самотня тополя (В. Дрозд).

Видатне минуле, розмаїття сьогодення, таємниче майбутнє усе підвладно розуму людини (А. Коваль).

Важко повірити, що на місці цього чарівного парку була тільки

хата та чумацька криниця (О. Олексенко).

Засинає місто після праці під нічною ковдрою (М. Боровко).

І земля, і вода, і повітря - все поснуло (М. Коцюбинський).

На воді лежали широкі темно-зелені листки латаття, а поміж них жовтіли голівки лілей (Д. Ткач).

Падала водяна лавина, розплющувалася об асфальт (Є. Шморгун).

Наді мною вечір жменями засіває зорі, а біля мене арфами бринять підморожені верби, а під ногами голубі тіні бавляться зі снігом (М. Стельмах).

Шелестить пожовкла кукурудза, ніжиться під вересневим сонцем врунистими сходами озимина (І. Цюпа).

Місто Кривий Ріг лежить на тому місці, де річки Інгулець і Саксагань, зливаючись, утворюють мис (В. Комаров).

Струмок дзюрчить, роса блищить, і вогнище палає, і ліс гілками верховіть у небесах витає (М. Луків).

так

ні