Контрольна робота №8. Пряма мова. Діалог

різновид прямої мови, що передає розмову двох осіб

приблизно передане висловлювання певної особи

складне речення

точно відтворене висловлювання певної особи

пряма мова береться в лапки

пряма мова з обох боків виділяється тире

пряма мова виділяється комами з обох боків

пряма мова береться в дужки

Стара черемха заздро поглядала на молоду черешню.

Народилося літо з снігів і дощів, наполохано сіло в садочку.

 Я дивлюся у вікно: чудовий вечір запалює зорі.

Візьми мене, природо, у свої обійми.

«Не кидайте хлібом, він святий!» — в суворості ласкавій, бувало, каже дід старий малечі кучерявій.

Сахно запитав, як здоров'я Степаниди Петрівни.

Василь сказав батькові, що в новій школі дуже цікаво.

Золота рибка запитала дідуся, чого йому треба.

Синє небо братається із веселою землею, розгортає над нею шатро.

Вітерець легенький дихнув, поблизу у траві за¬сюрчав коник.

Ідеш через ліс, і зачарування його красою не по­лишає тебе.

Ця секунда була вирвана з його дитинства і пере­несена сюди.

Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.

Зненацька за одну ніч упав сніг, і тепер пущі лежали під холодним небом.

Кінь вийшов на піщану косу, а вода стікала по його стрункому тілу.

Шептало молотив копитами теплуваті хвилі і бризки смачно лоскотали губи.

Панас Мирний писав — «Життя — стерняста нива».

Панас Мирний писав: «Життя — стерняста нива».

Панас Мирний писав: Життя — стерняста нива.

«Панас Мирний писав»: Життя — стерняста нива.

складне речення

різновид прямої мови, що передає розмову двох осіб 

точно відтворене висловлювання певної особи 

висловлювання передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту

Складне, сполучникове.

 Складне, безсполучникове речення.

Просте речення, ускладнене однорідними членами.

Просте неускладнене речення.

Нелегко жити, але мусиш жити, стиснувши нерви у міцний кулак.  

 На землю сходить ніч, і зоряним рядном вона вкриває все, мов ніжним серпанком.  

Цвітуть сади, духмяно пахне рута, і соловейко спокою не знає.

Я на тебе дивлюся щовечора, Києве мій, бурштином живим твій килим вечірній розшито.

Чим більше темніло, тим вітер дужчав.

Краю мій, люблю я тебе і знаю, що будеш жити.

Тихо за вікнами плакав вітер, і танцював холодний дощ на даху.

Здається мені, що починається буря.

Гука гроза Ходім! Прополощу!

Мати каже Не плач Бери собі мій калач.

 Що це діється на світі? розкривають очі квіти.

Буркотить незадоволено ведмідь Чим би це мені солодким закусить?