Речення двоскладні й односкладні, прості та складні

А Ось ти ідеш повільною ходою і слухаєш, як день шумить життям (В.Сосюра).

Б У сухий настій лісових трав і квітів вплітається повів яблук і меду (М.Стельмах).

В Шумує Черемош, і дорога біжить до нього, мов потік (М.Стельмах).

Г Вечір опускається в гори, і грудочки першого снігу блищать на них (М.Стельмах).

Д У своїй річці й рибка, здається, усміхається нам; на чужині й соловейко не співає (О.Брик).

А Гомоніла пуща лунко, стоголосо, зелено-пурпурні розчесали коси сосни вікові (Д.Фальківський).

Б Останні вже дукати береза на пальцях лічить, літу віддає (Л.Костенко).

В Яка прекрасна і невблаганна осінь переступає в шурхоті яснім! (О.Омельченко).

Г У небуття пішло минуле, в прірву над обривом (В.Лагода).

Д Часом присниться синій барвінок, сивий полин, сум чебрецевий, озеро в лісі, тихий зарінок…(В.Стус).

А Плуг годує, а бур’ян марнує. − Хвали море, та тримайся суші (Народна творчість).

Б Розбив пастух кошару, аби вовки з’їли отару. − Лисиця спить, а курей бачить (Народна творчість).

В Ішов через ліс, а дров не бачив. − Він свята пам’ятає, а будні просипає (Народна творчість).

Г Невдаха до моря, а воно вже сухе. − Живи не минулим, а прийдешнім (Народна творчість).

Д Приготуйся до нещастя, а щастя саме придасться. − Свята пам’ятай, а про будні не забувай (Народна творчість).

А односкладні речення мають один головний член − підмет або присудок;

Б двоскладні речення завжди мають другорядні члени речення;

В спонукальні речення містять наказ, прохання, побажання.

Г поширені речення не мають другорядних членів речення;

Д розповідні речення містять повідомлення про факт, явище, подію;

а) питальні речення містять питання;

б) двоскладні речення мають і підмет, і присудок;

в) неокличні речення передають сильні емоції (почуття й переживання);

г) поширені речення мають головні і другорядні члени речення;

д) у кінці спонукальних речень ставимо крапку або знак питання.

А Хто може сонце погасить і землю вибити з орбіти? (В.Сосюра).

Б Лютує Дніпр (П.Грабовський).

В Рости, рости, мій синочку, великий, хороший (Народна творчість).

Г Розвивайся, лозо, борзо…(І.Франко).

Д Місяцю мій ясний, з високого неба сховайся за гору…(Т.Шевченко).

А Зелененький барвіночку, стелися низенько… (Народна творчість).

Б Я глянула, усміхнулась… (Т.Шевченко).

В Сонце під вечір пробіга зайченям по стіні (Т.Масенко).

Г Зітхає море (О.Донченко).

Д Зима, холод, мороз (Марко Вовчок).

А Вийся, голубе, вище лети! (А.Малишко).

Б Нехай минуле буде все позаду, нехай майбутнє буде при мені (А.Малишко).

В Життя нам усміхається, братове! (П.Перебийніс).

Г Чим і коли завинили пращури? (М.Самійленко).

Д Загін, навскач лети! (А.Малишко).

А Чи чули ви, як верби ридають на березі, втративши воду? (М.Чернявський).

Б І вчувалося кленам і соснам, що над ними вже й неба нема (М.Сингаївський).

В Зійшли сніги, шумить вода (П.Грабовський).

Г Все спить, однак вже я не сплю (М.Рильський).

Д Торохнув грім, немов на залізний дах сипнули повну шаньку каштанів (Григір Тютюнник).

А Приїздіть, будь ласка! (П.Рудченко).

Б Рідна мати моя, ти ночей не доспала (А.Малишко).

В Не плач, Катерино…(Т.Шевченко).

Г Затінок. Сутінь (Л.Костенко).

Д Сонце почало допікати (Панас Мирний).

А є другорядні члени речення;

Б є дві граматичні основи;

В є всі слова, необхідні для розуміння суті речення;

Г є або підмет, або присудок;

Д є і підмет, і присудок. 

А Найпростіше образитися на того, хто найближчий тобі, найдорожчий (А.Дімаров).

Б І чому так виходить, друзі мої, що найлегше посваритися саме з тим, кого найбільше любиш (А.Дімаров).

В Краю рідний, мій коханий краю, як кохав тебе я щиро змалку (М.Старицький).

Г Палай повсякчас! Радій світанню (М.Самійленко).

Д Предивний сон і звеселив, і налякав мене неждано (П.Куліш).