Контрольна робота

перше;

третє;

 друге;

 четверте.

 І все поволі зникає море, стелі, земля.

На річці, в лісі, на полі усюди німа тиша.

На вершечку стрілецької гори, на горах і долинах скрізь уже запанувала тиша.

Кожен кущик, горбок, долина, стежечка все це йому знайоме.

 однорідними можуть бути як другорядні, так і головні члени речення;

 однорідними називають члени речення, що відповідають на те ж саме питання, виконують однакову синтаксичну роль;

 однорідними можуть бути лише другорядні члени речення;

повтори одного й того ж слова не вважаються однорідними членами речення.

 Червоним великим колом заходило сонце.

Защебече соловейко в лузі на калині.

 У діброві соловейко голосно співає.

 Споконвіку любили українці калину.

І птахам, і звірам цікаво було дивитись на людей.

Сосни немов розступилися і обгорнули поляну.

Тече вода в синє море, та не витікає.

Легкий синюватий пар здіймається над землею.

 Вітри безжально рвали тендітне вбрання на берізці.

Їм обом стало жаль молодого деревця.

Сьогодні на ставку скошуватимуть комиш.

 Високо під небом вечірнім пролетіли дикі гуси.

 У темряві, густій, тяжкій і рівній, прокинувсь я.

 Настали довгі нудні холодні дні.

 Острів схожий на гігантський старезний вітрильник.

 Над долинами стоїть холодний сизий туман.

 Мороз хапав зубами калюжі і землю, і так тримав їх, доки міг.

 Сила та розум — краса людини.

Марко всього везе, та не знає, що діється вдома.

А туман, неначе ворог, закриває море і хмароньку рожевую. 

 Уже й місяць підбився височенько, вийшов із-за дерев у ярку, став посеред неба, висвітлив дівочі намиста, сережки, скляні приколки.

 Особливо втішає його ясний сонячний день.

 Тихі, ніжні зорі спадали з неба.

В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.

Прийшла зима - і все заснуло навкруги.

Сніг падає на мерзлу землю, дерева й кущі.

Лісове озеро покрилося тонкою кригою.

У холодному небі виблискували зорі. 

 Осінь стояла напрочуд погожа й тепла.

Я люблю і вітер і сніг.

 Степові волошки дивляться на нас із трави, похитують своїми голівками і манять до себе.

Налетів сильний та холодний вітер і зірвав останні листочки. 

 Умостився Морозенко на столітнім дубі.

По дорозі торохтить зима на возі.

 Сніговик Морквяний ніс вгору віника підніс.

 Стали білі всі доріжки, вулиці, дахи, сади.

Ми маємо право на сум і тепло. 

Працею людина сильна і красива. 

 З добра й любові приходить щастя. 

 Шукаю вже не щастя а поради.

Київ Кривий Ріг Бердянськ стали для учнів новими етапами мандрівки.

Нарешті мені придбали нову енциклопедію і довідник з природи.

Цього року ми навчаємося дистанційно і не відвідуємо уроки в школі.

Театри і спортмайданчики парки і стадіони стануть окрасою будь-якого містечка.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

 Дерева трави квіти усе жило в очікуванні весняних сонячних дотиків.

Ми садили ліс у полі і дубочки і тополі і осику і ліщину і червону горобину.

І заспівало все у цім краю Карпатські гори ріки і смереки.

 Я обожнюю різні квіти, айстри, тюльпани, жоржини.

 Я обожнюю різні квіти - айстри, тюльпани, жоржини.

 Я обожнюю різні квіти: айстри, тюльпани, жоржини.

Я обожнюю різні квіти: айстри - тюльпани, жоржини.

 Будинки сади сніги усе мліє у теплі сонця

 І все поволі зникає море скелі земля

 Луки гори пишні сади усе зелене й принишкле

 На землі у траві на деревах у повітрі скрізь вирує життя

 1

 3

2

4

 Летять у далекому вирії гуси.

Кожна травичка на своєму корені росте.

 Вишиває осінь золоті квітки.

Задумалось глибоко поле.

Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає.

А ми ту червону калину підіймемо.

Берізки зашелестіли своїми листочками.    

Настав сірий туманний ранок.

Зима непомітно вступила в свої права.  

Я охоче допомагаю мамі

 Річка весело іскриться.

Настав сірий туманний ранок.

 Мороз уночі намалював квіти на холодному склі.

Пролетіли гуси над долиною, над калиною.

Дітям дарували книжки й фотоальбоми.

Сонце росло, палало й тихо спускалося додолу.

Ліси й садки вкрилися цвітом запашним.

Студенти виконували завдання керівника швидко, весело, моторно.

Бачу руки твої, моя мамо, твою ласку я чую, рідненька!

Це місто любило легенди, жило ними.

Клумбу прикрашали троянди, гладіолуси, жоржини.

Розплелись, розсипались вересневі дні.

 Є в наших лісах водяний звір.

Луки, гори, пишні сади принишкли.

Червоно на небі, на узгір’ях і на горі.

І будинки і дороги, і ліси видно навкруги.

Осінній вітер одгуляв, і затих.

І барвінком і рястом квітчає весна землю.

Я шукаю чистих серцем а не гострих на язик.

Ніч іде в гаї, в долини, трави нахиля.

На вершечку стрілецької гори на горах і долинах скрізь уже запанувала тиша.

На річці в лісі на полі усюди німа тиша.

Море скелі земля все поволі зникає.

Наче все покрилось туманом і ріка і гори і сади.

Верби гнуться у воду.

Зачервонилися трави у полі.

Човен з'явився несподівано.

Облітає яворове листя.

Почувся важкий тупіт.

Шелеснув важкий вітерець.

Ще вчора сонечко так гріло.

Вкривається багрянцем клен.

Лелеки мостили гніздо.

Костик поливав квіти.

Здалеку долинають нестримні звуки.

Мати зачинила двері.

на сопілці

виграва

Іванко

малий

Сонце золотило далекі пагорби.  

Верхівки сосен у лісі світилися сонячним багрянцем.

Рідні пісні навіювали спомини.  

 Змалку треба шанувати рідну мову, народну пісню.

Шумить, не стихає бурхливе море.

Мерехтить роса навколо на зеленій мураві.

Вітер пісню співає стоголосо.

Нарешті прийшло літо!

Задумалось глибоко поле.

А ми ту червону калину підіймемо.

Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає.

Нарешті настали канікули!

Мені хочеться привітати вас зі святом.

Вибачте за запізнення.

У саду росте ніжна і тендітна троянда.