Контрольна робота. Читання мовчки.

               Прочитай текст мовчки.

ТОЧНІСТЬ – ҐРЕЧНІСТЬ КОРОЛІВ

– Не забудь, Богдане, – посміхнулася Леся, – у неділю на п’яту годину. І пам’ятай, що точність – ґречність королів!

Богданко згадав цю останню фразу лише перед тим, як вийти з дому. Годинник показував за двадцять хвилин п’яту.

Хлопчик глянув у дзеркало, пригладив чорнявий чубок, посміхнувся і обсмикнув білу сорочку.

Його було запрошено на день народження однокласниці. «Треба прийти вчасно, хоча й Леська – не королівна, та він – хлопець вихований. Так принаймні усі вважають. Не спізнитися б...»

Богдан узяв три великі ромашки, загорнуті у целофан, казки Доналда Біссета і вискочив на вулицю.

Тролейбус, що підійшов, був ущент заповнений людьми. Богданко підбіг до передніх дверей і з чималими труднощами таки вліз усередину, кілька разів штовханувши у спину діда з ціпком. Йому, бач, теж забажалося кудись їхати саме в цьому тролейбусі.

Ромашки хлопець підняв над головою і враз помітив місце, що звільнилося. Він хутенько сів і за старою звичкою втупився у вікно, вдаючи, що там діється щось незвичайне, дуже для нього важливе.  Аби тільки не дивитися в очі отих літніх і старих пасажирів, яких поруч завжди чимало. Та він намагався про них не думати. Їхати було недалеко, і вже за десять хвилин хлопець у пречудовому настрої скочив із тролейбуса і, помахуючи букетом, рушив до Лесиного будинку.

– Ну ти молодець, прийшов вчасно!

Леся, подякувавши за книжку, побігла з ромашками на кухню. Богданко огледівся – гостей було чимало, і стіл, накритий сніжно-білою скатертиною, вабив святковими пахощами. Він уже намітив собі отой чималий шмат рум’яної курки, ще й оселедця під шубою, ну й, звісно, холодненького «Живчика». Нетерпляче підсунув бокал. Богдан пас очима шоколадного торта,веселі тістечка і гладкі жовті груші!                                                                                            

 Очікувані слова «Прошу до столу!» він сприйняв як постріл стартового пістолета, першим усівся і схопив виделку. Краєм ока Богдан помітив Лесині очі, які неначе з докором дивилися на нього. Та ні, здалося! Адже він дотримався сьогодні принципу «Точність – ґречність королів» і не спізнився ані на хвилину. Гості – і дорослі, й однокласники – поволі розсаджувалися за столом. Богдан зосереджено морщив лоба «У яку ж руку треба брати виделку? Здається, у праву. А ножа?  Адже столового справжнього ножа він ще ніколи не тримав у руках... Але ж треба колись починати!» Хлопчик рішуче втикнув виделку в такий, мабуть, смачний і соковитий курячий шмат.    Тої ж миті у дверях з’явилася висока постать – це був отой дід із ціпком! На грудях – ордени і медалі... Так, це був відомий у місті герой війни – Лесин прадідусь!                                                                                          

 Курка незграбно випала з Богданової руки просто в червоний соус.

Бризки поволі розпливалися по сніжно-білій скатертині... (408 слів)

                                                                                                 Наталя Павловська

*Ґречний – чемний, вихований, ввічливий, люб’язний.