Онлайн-тести з літературного читання 4 клас

Приклад запитання: Яка мета була у Маленької Мрії, коли вона ходила від будинку до будинку?

Приклад запитання: Яка мета була у Маленької Мрії, коли вона ходила від будинку до будинку?

Приклад запитання: Як звали папугу з оповідання "Пригоди голубого папуги"

Приклад запитання: Що таке байка?

Приклад запитання: Прочитай мовчки цей текст. ЛІСОВА АПТЕКА Одного разу пішов Костик з дідусем та сестричкою Зоєю на прогулянку в ліс. Раптом Костик як закричить!Дідусь і Зойка прожогом кинулися до нього, а то Костик перечепився через пеньок і поранив ногу.Що робити? Назад вертати? Шкода. Тільки ж прийшли до лісу. А з ноги кров аж цебенить*.- Болить! Ой, болить! - стогне Костик.Дідусь озирнувся туди-сюди, раптом нахилився і зірвав листочок подорожника. Подорожники завжди обіч стежок та доріг ростуть. Тому й таку назву мають. Промив дідусь листочок водою, що ніс із собою у пляшечці, приклав до пораненого місця, чистою хустинкою обв’язав.- Оті все гаразд, нема чого лякатись. Трохи спочинемо – й далі можна буде рушати. А якби подорожника не було, ми б тоді деревію до ноги приклали. Он бач, росте. Він теж кров зупиняє, біль заспокоює. А кров із рани тим часом і справді перестала сочитися.- Ти, діду, без ліків мене вилікував, - радісно вигукнув Костик.- І як ти здогадався прикласти до моєї ноги подорожника?- Здогадався? То не я, а народна мудрість здогадалася. Про лікарські рослини люди знають з тих давніх часів. Ліки ми в аптеці купуємо, а їх часто з різних трав виготовляють. Пам’ятаєте, коли Костик десь заблукав, його мама так налякалася, що аж захворіла. То вона пила краплі з квітів конвалії і кореня валеріани, щоб заспокоїтись.Поки дідусь усе це розповідав, наші мандрівники вийшли на галявину. На ній яскраво-жовтими зірочками розпустилися якісь квіточки.- Яка дивна кульбабка! - вигукнула Зоя.- Це не кульбабка, а мати-й-мачуха. Вона тільки схожа на кульбабу. Хороша рослина. І Костик пив з неї настойку.- Коли? - здивувався Костик.- Може, забув, як узимку тобі бурульок та снігу покуштувати заманулося? Ну й застудився. Від кашлю не тільки мати-й-мачуха допомагає. І липовий цвіт, і польовий мачок. Заварити їх в окропі й пити...Увагу Костика відволікла червона ягідка.- Дідусю, а можна її з’їсти?- Їж, Костику, їж. Але пам’ятай: їсти в лісі можна тільки ті ягоди, які знаєш, бо між ними трапляються і отруйні...Мабуть дідусь ще багато чого цікавого розповів би Костикові та Зої. Але діти раптом побачили такого гарного метелика, що Костик забув про поранену ногу і побіг метелика наздоганяти. А за Костиком – і Зоя.Шкода... Бо всім нам не завадить якнайбільше знати про нашу зелену аптеку. У житті – як на довгій ниві. Дивись, ці знання ще й у пригоді стануть...(за П.Утевською)*цебенить – бити сильним струменем, з силою виливатися, литися.

Приклад запитання: Обери правильну відповідь.

Приклад запитання: Яку зброю наказав викувати собі богатир Котигорошко, вирушаючи на двобій із Змієм?

Приклад запитання: Хто є автором вірша «Новинкар»?

Приклад запитання: Твір В.Сухомлинського "Скляний чоловічок" - це ...

Приклад запитання: Найгірша провина -це

Приклад запитання:  Де стояла хата?

Приклад запитання: Хто автор твору "Король буків, або Таємниця Смарагдової Книги"

Приклад запитання: Казка це -....

Приклад запитання: "Веселинка та її Мурашка" - це...

Приклад запитання: Чому хвойні дерева не скидають на зиму свого листя?(Легенда) Було це під осінь. Пташки відлітали у вирій. Одна пташка скалічила собі крильце і не могла відлетіти. Вона залишилась одна і мусила перебути зиму в нашім краї.— Найкраще мені буде у лісі,— думає пташечка. — Деревина має гарне, густе листя, допоможе мені і дасть раду, як і що робити, коли сніги випадуть і мороз потисне.Першим ділом вона звернулась до берези.— Прекрасна березо,— сказала пташечка,— у мене зламане крило, дозволь мені оселитися у твоїх гілочках.— Ні,— відповіла береза. — Ми тут у лісі маємо своїх лісових пташок, яким мусимо допомагати.Пішла пташечка до дуба просити про допомогу. Дуб також відмовив їй. Він боявся, що пташечка поклює жолуді.Просила пташечки й інші дерева, але всі вони не прийняли її під свій захист. Зажурилася вона, вирішила піднятися високо у небо.Аж тут почувся голос:— Пташко, куди ти хочеш летіти?— Я й сама не знаю куди, голод і холод докучають мені,— відповіла пташечка.— Тоді йди до мене,— сказала ялинка. — Глянь, ось гілочка, тут буде тепло, можеш сидіти на ній цілу зиму.— І я тобі допоможу,— відізвався ялівець. Можеш ласувати цілу зиму моїми ягодами.Так оселилась наша пташечка на гілочках привітної ялинки, а ялівець годував її своїми ягодами.Одного дня подув вітер, заморозив листя. Усі дерева стали сумні, втратили зелені листочки.— Чи можу я заморозити листя всіх дерев? — спитав вітер Мороза, який володів землею.— Ні,— сказав зимовий цар. — З дерев, які дали бідній пташині притулок, не можна листків струшувати.І від того часу з ялини, сосни, ялівцю не опадає листя. Стоять вони вічнозеленими і влітку, і взимку, захищають птахів від негоди.(273 слова)   Ти прочитав (ла) легенду?     

Приклад запитання: Казка Василя СухомлинськогоПрогулянка до лісу  Одного вихідного дня пішли в ліс всією сім’єю батько, мати, п’ятикласник Толя й чотирирічний Саша.У лісі було гарно і весело. Батько показав дітям галявину, на якій цвіли конвалії. Поряд із галявиною ріс кущ шипшини. В ньому зацвіла перша квітка – запашна рожева. Вся сім’я сіла під кущем. Батько читав цікаву книжку.Раптом загримів грім, упали перші великі каплі, а потім полив дощ як із відра. Тато віддав свій плащ мамі, і дощ їй був не страшний.Мама віддала свій плащ Толі, і йому дощ був не страшний.Толя віддав свій плащ Саші, і дощ був йому не страшний.Саша запитав:– Мамо, чому це так: вам віддав свій плащ тато, Толі віддали свій плащ ви, а мене накрив своїм плащем Толя? Чому кожен не надів свій плащ?– Кожен повинен захищати того, хто слабший, – відповіла мама.– А я чому нікого не захищаю? – запитав Саша. – Отже, я – слабший?– Якщо ти нікого не захищаєш, ти справді найслабший, – усміхаючись, відповіла мама.– Але я не хочу бути найслабшим! – рішуче сказав Сашко.Він підійшов до куща шипшини, відгорнув полу плаща і накрив рожеву квітку: злива вже відірвала дві пелюстки, квітка поникла – слабка, беззахисна.– Тепер я не найслабший, мамо? – запитав Саша.– Так, тепер ти сильний і мужній, – відповіла Мати. Прочитай уважно текст. В. Сухомлинського „Прогулянка до лісу” і дай відповіді на запитання.Коли відбувалася прогулянка?

Приклад запитання: В даному розділі розміщені твори таких жанрів:

Приклад запитання: Де гніздяться птахи-носороги?

Приклад запитання: Про яку країну написала Лариса Денисенко у своєму творі?

Приклад запитання: Обери і познач, за що перечепився у лісі Костик.

Приклад запитання: На якому етапі був набір учнів до музичної школи?

Приклад запитання: Оберіть жанр твору " Гора, що покохала пташку "

Приклад запитання: 1. За що Томас Вогняний отримав таке прізвисько?

Приклад запитання: Ким хотів стати павучок Карпик?

Приклад запитання: Прочитай мовчки цей текст. ЛІСОВА АПТЕКА Одного разу пішов Костик з дідусем та сестричкою Зоєю на прогулянку в ліс. Раптом Костик як закричить!Дідусь і Зойка прожогом кинулися до нього, а то Костик перечепився через пеньок і поранив ногу.Що робити? Назад вертати? Шкода. Тільки ж прийшли до лісу. А з ноги кров аж цебенить*.- Болить! Ой, болить! - стогне Костик.Дідусь озирнувся туди-сюди, раптом нахилився і зірвав листочок подорожника. Подорожники завжди обіч стежок та доріг ростуть. Тому й таку назву мають. Промив дідусь листочок водою, що ніс із собою у пляшечці, приклав до пораненого місця, чистою хустинкою обв’язав.- Оті все гаразд, нема чого лякатись. Трохи спочинемо – й далі можна буде рушати. А якби подорожника не було, ми б тоді деревію до ноги приклали. Он бач, росте. Він теж кров зупиняє, біль заспокоює. А кров із рани тим часом і справді перестала сочитися.- Ти, діду, без ліків мене вилікував, - радісно вигукнув Костик.- І як ти здогадався прикласти до моєї ноги подорожника?- Здогадався? То не я, а народна мудрість здогадалася. Про лікарські рослини люди знають з тих давніх часів. Ліки ми в аптеці купуємо, а їх часто з різних трав виготовляють. Пам’ятаєте, коли Костик десь заблукав, його мама так налякалася, що аж захворіла. То вона пила краплі з квітів конвалії і кореня валеріани, щоб заспокоїтись.Поки дідусь усе це розповідав, наші мандрівники вийшли на галявину. На ній яскраво-жовтими зірочками розпустилися якісь квіточки.- Яка дивна кульбабка! - вигукнула Зоя.- Це не кульбабка, а мати-й-мачуха. Вона тільки схожа на кульбабу. Хороша рослина. І Костик пив з неї настойку.- Коли? - здивувався Костик.- Може, забув, як узимку тобі бурульок та снігу покуштувати заманулося? Ну й застудився. Від кашлю не тільки мати-й-мачуха допомагає. І липовий цвіт, і польовий мачок. Заварити їх в окропі й пити...Увагу Костика відволікла червона ягідка.- Дідусю, а можна її з’їсти?- Їж, Костику, їж. Але пам’ятай: їсти в лісі можна тільки ті ягоди, які знаєш, бо між ними трапляються і отруйні...Мабуть дідусь ще багато чого цікавого розповів би Костикові та Зої. Але діти раптом побачили такого гарного метелика, що Костик забув про поранену ногу і побіг метелика наздоганяти. А за Костиком – і Зоя.Шкода... Бо всім нам не завадить якнайбільше знати про нашу зелену аптеку. У житті – як на довгій ниві. Дивись, ці знання ще й у пригоді стануть...(за П.Утевською)*цебенить – бити сильним струменем, з силою виливатися, литися.

Приклад запитання: 1. Хто першим почав «співати» в оповіданні?

Приклад запитання: Якою була дівчинка Мрія?

Приклад запитання: Яка пора року описана в творі?

Приклад запитання: Чудесні пташки Петрик жив із своїми батьками на околиці великого міста. Петриків батько працював ковалем на машинобудівному заводі, а жили вони всі — Петрик, тато, мама і сестричка Леся — в чотириповерховому кам'яному домі. Петрику вже йшов восьмий рік, і він ходив у перший клас, а сестричці Лесі минуло тільки п'ять років. Перед будинком, де жили Петрик і Леся, ріс великий каштан. Щовесни каштан розцвітав ніжно-рожевими квітами, і тоді він був схожий на ялинку, яку Петрик і Леся бачили на Новий рік. Коли навесні розцвітав каштан, Петриків батько говорив: — Бачили? Вже загорівся наш каштан рожевими свічками. От краса! Якраз навпроти їхнього будинку стояла стара хатиночка. У тій хатиночці жила старенька бабуся. Нікого з рідних у бабусі не було, а жила вона з того, що одержувала від держави пенсію. Була в старенької бабусі кізочка Лялька та чорний песик Якваско. Кізочку стара бабуся, як тільки з'являлася весняна травичка, виводила пасти, а Якваско лежав серед двору, стеріг хату... Коли бабуся виходила з своєї хатинки козу пасти, дітки завжди привітно віталися з нею: — Доброго ранку, бабусю! — Здрастуйте, мої голуб'ятка! — відповідала бабуся. Біля бабусиної хатки був невеличкий город, де росли картопля, цибуля, морква, петрушка, з десяток соняшників, а серед городини цвіли голубі кручені паничі та червоногарячі айстри. І ще росли там дві яблуні — одна антонівка, а друга путівка... Яблуні ті щовесни рясно цвіли ніжним білим цвітом, та яблук на них родило дуже мало, бо листя об'їдала гусінь, а як і достигне якийсь там десяток,— всі вони були червиві... Чому? Та тому, що шкідники — плодожерка та золотогузка — звивали собі на яблунях кубельця з яєчками. Навесні з цих яєчок виплоджувалась ненажерлива гусінь, що поїдала яблука. А старенька бабуся не мала сил пооббирати кубельця. Якось Петрик приніс у хату кілька дощечок та почав ці дощечки стругати. — І що ото ти майструєш? — запитав татко. — Я, татку, хочу зробити шпаківню! Повісимо шпаківню на каштані, прилетять навесні птахи, оселяться у нас і виведуть діточок... А як шпак, тату, співає, якби ти знав! Татко посміхнувся. — Я, Петрику, знаю, як співають шпаки! Вони не лише хороше співають. Шпаки садки наші, наші ліси й поля від шкідників бережуть, від гусені, від сарани, совки... Хочеш, я допоможу тобі шпаківню змайструвати? Шпаківню було зроблено й повішено на каштані. А на тому каштані, у стовбурі, височенько над землею було невеличке дупло. Виявила це Леся. Якось вона дивилася у вікно і побачила, що із каштана вискочила якась невеличка пташка. — Петрику! Петрику! — закричала Леся.— Дивись, пташка з каштана вистрибнула! Прибіг Петрик. — Де? — Он, бачиш, якась дірочка в каштані! Он там, під нижньою гілкою! Звідти й вистрибнула пташка. Петрик почав спостерігати. Справді, через деякий час на гілочку сіла пташка, підстрибнула й пурхнула в дірочку. — Синичка! — вигукнув Петрик.— Це вона собі кубельце мостить. Треба стерегти, щоб часом собака її не налякала! Тепер у нас на каштані будуть і шпаки й синички! От здорово! І таки справді, у дуплі на каштані звили собі гніздечко пара синичок. Настала весна. Прилетіли шпаки і оселилися у Петриковій шпаківні. Зацвіли садки... Дуже рясно цвіли яблуні біля бабусиної хатинки... Якось бабуся вивела свою кізочку пастися, побачила Петрика й каже: — Ти не знаєш, хлопчику, де взялися пташки — шпаки і синички,— вони геть-чисто всі кубельця гусені на моїх яблуньках поклювали? — То наші шпаки і наші синички, вони на нашім каштані живуть. Восени на бабусиних яблунях рясно-рясно вродило яблук — і антонівки, і путівки. — А йди-но сюди, славний хлопчику! — покликала якось Петрика бабуся. — Що, бабусю, скажете? Бабуся винесла Петрикові цілу тарілку прекрасних великих яблук, і серед них — жодного червивого: — Це тобі й твоїй сестричці за те, що пташок принадили... Вони мої яблуні від шкідників урятували! — Дякую, бабусю! — поклонився Петрик. А як розповів про це Петрик учительці в школі, вона йому сказала: — Це ти дуже добре зробив, що принадив пташок... Ти знаєш, що одна синичка за добу з'їдає стільки комах, скільки сама важить! А своїх діток вона годує на добу більше як 330 разів, шпак — більше як 220 разів. Вчені встановили, що шпак за 17 годин прилітав до гнізда з кормом для дітей 198 разів, а велика синиця — 332 рази за 18 з половиною годин! От скільки шкідників нищать ці чудесні пташки!

Приклад запитання: Що стояло на Столі?