Онлайн-тести з літературного читання 4 клас

Приклад запитання: 1. Хто першим почав «співати» в оповіданні?

Приклад запитання: Якою була дівчинка Мрія?

Приклад запитання: Яка пора року описана в творі?

Приклад запитання: Чудесні пташки Петрик жив із своїми батьками на околиці великого міста. Петриків батько працював ковалем на машинобудівному заводі, а жили вони всі — Петрик, тато, мама і сестричка Леся — в чотириповерховому кам'яному домі. Петрику вже йшов восьмий рік, і він ходив у перший клас, а сестричці Лесі минуло тільки п'ять років. Перед будинком, де жили Петрик і Леся, ріс великий каштан. Щовесни каштан розцвітав ніжно-рожевими квітами, і тоді він був схожий на ялинку, яку Петрик і Леся бачили на Новий рік. Коли навесні розцвітав каштан, Петриків батько говорив: — Бачили? Вже загорівся наш каштан рожевими свічками. От краса! Якраз навпроти їхнього будинку стояла стара хатиночка. У тій хатиночці жила старенька бабуся. Нікого з рідних у бабусі не було, а жила вона з того, що одержувала від держави пенсію. Була в старенької бабусі кізочка Лялька та чорний песик Якваско. Кізочку стара бабуся, як тільки з'являлася весняна травичка, виводила пасти, а Якваско лежав серед двору, стеріг хату... Коли бабуся виходила з своєї хатинки козу пасти, дітки завжди привітно віталися з нею: — Доброго ранку, бабусю! — Здрастуйте, мої голуб'ятка! — відповідала бабуся. Біля бабусиної хатки був невеличкий город, де росли картопля, цибуля, морква, петрушка, з десяток соняшників, а серед городини цвіли голубі кручені паничі та червоногарячі айстри. І ще росли там дві яблуні — одна антонівка, а друга путівка... Яблуні ті щовесни рясно цвіли ніжним білим цвітом, та яблук на них родило дуже мало, бо листя об'їдала гусінь, а як і достигне якийсь там десяток,— всі вони були червиві... Чому? Та тому, що шкідники — плодожерка та золотогузка — звивали собі на яблунях кубельця з яєчками. Навесні з цих яєчок виплоджувалась ненажерлива гусінь, що поїдала яблука. А старенька бабуся не мала сил пооббирати кубельця. Якось Петрик приніс у хату кілька дощечок та почав ці дощечки стругати. — І що ото ти майструєш? — запитав татко. — Я, татку, хочу зробити шпаківню! Повісимо шпаківню на каштані, прилетять навесні птахи, оселяться у нас і виведуть діточок... А як шпак, тату, співає, якби ти знав! Татко посміхнувся. — Я, Петрику, знаю, як співають шпаки! Вони не лише хороше співають. Шпаки садки наші, наші ліси й поля від шкідників бережуть, від гусені, від сарани, совки... Хочеш, я допоможу тобі шпаківню змайструвати? Шпаківню було зроблено й повішено на каштані. А на тому каштані, у стовбурі, височенько над землею було невеличке дупло. Виявила це Леся. Якось вона дивилася у вікно і побачила, що із каштана вискочила якась невеличка пташка. — Петрику! Петрику! — закричала Леся.— Дивись, пташка з каштана вистрибнула! Прибіг Петрик. — Де? — Он, бачиш, якась дірочка в каштані! Он там, під нижньою гілкою! Звідти й вистрибнула пташка. Петрик почав спостерігати. Справді, через деякий час на гілочку сіла пташка, підстрибнула й пурхнула в дірочку. — Синичка! — вигукнув Петрик.— Це вона собі кубельце мостить. Треба стерегти, щоб часом собака її не налякала! Тепер у нас на каштані будуть і шпаки й синички! От здорово! І таки справді, у дуплі на каштані звили собі гніздечко пара синичок. Настала весна. Прилетіли шпаки і оселилися у Петриковій шпаківні. Зацвіли садки... Дуже рясно цвіли яблуні біля бабусиної хатинки... Якось бабуся вивела свою кізочку пастися, побачила Петрика й каже: — Ти не знаєш, хлопчику, де взялися пташки — шпаки і синички,— вони геть-чисто всі кубельця гусені на моїх яблуньках поклювали? — То наші шпаки і наші синички, вони на нашім каштані живуть. Восени на бабусиних яблунях рясно-рясно вродило яблук — і антонівки, і путівки. — А йди-но сюди, славний хлопчику! — покликала якось Петрика бабуся. — Що, бабусю, скажете? Бабуся винесла Петрикові цілу тарілку прекрасних великих яблук, і серед них — жодного червивого: — Це тобі й твоїй сестричці за те, що пташок принадили... Вони мої яблуні від шкідників урятували! — Дякую, бабусю! — поклонився Петрик. А як розповів про це Петрик учительці в школі, вона йому сказала: — Це ти дуже добре зробив, що принадив пташок... Ти знаєш, що одна синичка за добу з'їдає стільки комах, скільки сама важить! А своїх діток вона годує на добу більше як 330 разів, шпак — більше як 220 разів. Вчені встановили, що шпак за 17 годин прилітав до гнізда з кормом для дітей 198 разів, а велика синиця — 332 рази за 18 з половиною годин! От скільки шкідників нищать ці чудесні пташки!

Приклад запитання: Що стояло на Столі?

Приклад запитання: Яка мета була у Маленької Мрії, коли вона ходила від будинку до будинку?

Приклад запитання: Якою була дівчинка Мрія?

Приклад запитання: Як звали хлопчиків-браів?

Приклад запитання: Головні герої твору ...

Приклад запитання: Перглянь відеоматеріал за посиланнямhttps://www.youtube.com/watch?v=PsAscjWu4ogЩо це?

Приклад запитання: За що Томас Вогняний отримав своє прізвисько?

Приклад запитання: Хто є автором оповідання " Мсьє Жак та квітнева риба"?

Приклад запитання: 1. Ким за освітою був Лемюель Гуллівер?

Приклад запитання: Того дня у Київ привезли

Приклад запитання: Як звали вчительку у оповіданні "Тут усе є?" Олександра Єфімова

Приклад запитання: Чому птахи-носороги отримали таку назву?

Приклад запитання: У творі "Новинкар" розповідається...

Приклад запитання: У якому регіоні України відбуваються події, описані в тексті?

Приклад запитання: 1. Де жив кролик Куць?

Приклад запитання: 1. Особливий день:

Приклад запитання: Яку назву має вивчений розділ?

Приклад запитання: Оберіть жанр твору " Гора, що покохала пташку "

Приклад запитання: Коли відбувалися події описані в творі "Новинкар"?

Приклад запитання: У школі готувалися до конкурсу

Приклад запитання: Назви головних героїв твору!

Приклад запитання: Прочитай мовчки цей текст. Запусти таймер на 3 хвилини. Запам'ятай місце, де ти зупинився по сигналу таймера. Дочитай текст до кінця.Олег ПогинайкоБезцінна перлина Маринка не так часто приїжджала у село до бабусі з дідусем. Літо було єдиною порою під час якої всі три місяці проводила з ними. Хоча їй було всього шість років, із великим задоволенням допомагала стареньким на городі, в саду, на подвір’ї, в будинку. Вона також любила, коли за якісну виконану роботу, бабуся пригощала її своїми смачними стравами, називала її ангелятком, квіточкою, котиком, а дідусь іще —перлинкою. Й хоча маленька не знала, що це таке, перлинка, все-такивірила: якби перлина не була цінною річчю, ніколи не називав її так.— Прийде день, коли я не тільки покажу тобі перлинку, а також іподарую, — сказав старенький одного дня.— Правда? — зраділа дівчинка й заплескала в долоні. Їй дуже хотілось,аби старенький хоча б показав перлинку, проте не наважуваласяпросити, знаючи його впертий характер. Однак прийшов той день. І хоча це сталося напередодні осені, дівчинка зуміла дочекатися його. Затамувавши подих, уважно спостерігала, як він обережно виймав її зі шухляди столу, ставив її перед нею. А вона маленька, кругла сяяла наче сонечко. Тільки оте сяйво було незвичайним, дивовижним, чарівним.— Оце і є вона — морська перлинка — камінець, який утворився не уземних надрах, а саме у раковинах молюсків, які живуть під водою.Перлинки є жовті, блакитні, рожеві і навіть чорні. У своїх колекціях їхполюбляють мати здебільшого багаті люди. Але є ще одна перлинка, яку й вони не мають.— Чому? — поцікавилася онучка.— Бо вона безцінна.— Вона нічого не коштує?— Вона найкраща в усьому світі. Її не можна ні купити, ні продати, незнайти у печерах, на дні моря, ні відібрати, ні подарувати.— Тоді де вона знаходиться? — забажала уточнення Маринка.— У серці – поставивши руку на груди, де знаходиться серце, пояснивдідусь. І називається вона — ЛЮБОВ. Тільки по-справжньому любляча людина вміє співчувати людському горю, допомагати, є доброю, щирою, ніжною, лагідною; не мовить поганих слів, постійно і завжди слухається; в неї добра душа і не холодне серце; голос звучить дзвінким ручаєм; своїм світлом уміє розсіяти темряву безнадії, страху, ніколи не проймається гнівом. Дідусь замовк, але не мовчали його слова, які наче перли сяяли увечірній тиші. І розуміла Маринка, що нічого найціннішого в світі не булой немає за Любов. Бо вона є — безцінною перлинкою.

Приклад запитання: Як звали хлопчиків-браів?

Приклад запитання: Прочитай мовчки цей текст. ЛІСОВА АПТЕКА Одного разу пішов Костик з дідусем та сестричкою Зоєю на прогулянку в ліс. Раптом Костик як закричить!Дідусь і Зойка прожогом кинулися до нього, а то Костик перечепився через пеньок і поранив ногу.Що робити? Назад вертати? Шкода. Тільки ж прийшли до лісу. А з ноги кров аж цебенить*.- Болить! Ой, болить! - стогне Костик.Дідусь озирнувся туди-сюди, раптом нахилився і зірвав листочок подорожника. Подорожники завжди обіч стежок та доріг ростуть. Тому й таку назву мають. Промив дідусь листочок водою, що ніс із собою у пляшечці, приклав до пораненого місця, чистою хустинкою обв’язав.- Оті все гаразд, нема чого лякатись. Трохи спочинемо – й далі можна буде рушати. А якби подорожника не було, ми б тоді деревію до ноги приклали. Он бач, росте. Він теж кров зупиняє, біль заспокоює. А кров із рани тим часом і справді перестала сочитися.- Ти, діду, без ліків мене вилікував, - радісно вигукнув Костик.- І як ти здогадався прикласти до моєї ноги подорожника?- Здогадався? То не я, а народна мудрість здогадалася. Про лікарські рослини люди знають з тих давніх часів. Ліки ми в аптеці купуємо, а їх часто з різних трав виготовляють. Пам’ятаєте, коли Костик десь заблукав, його мама так налякалася, що аж захворіла. То вона пила краплі з квітів конвалії і кореня валеріани, щоб заспокоїтись.Поки дідусь усе це розповідав, наші мандрівники вийшли на галявину. На ній яскраво-жовтими зірочками розпустилися якісь квіточки.- Яка дивна кульбабка! - вигукнула Зоя.- Це не кульбабка, а мати-й-мачуха. Вона тільки схожа на кульбабу. Хороша рослина. І Костик пив з неї настойку.- Коли? - здивувався Костик.- Може, забув, як узимку тобі бурульок та снігу покуштувати заманулося? Ну й застудився. Від кашлю не тільки мати-й-мачуха допомагає. І липовий цвіт, і польовий мачок. Заварити їх в окропі й пити...Увагу Костика відволікла червона ягідка.- Дідусю, а можна її з’їсти?- Їж, Костику, їж. Але пам’ятай: їсти в лісі можна тільки ті ягоди, які знаєш, бо між ними трапляються і отруйні...Мабуть дідусь ще багато чого цікавого розповів би Костикові та Зої. Але діти раптом побачили такого гарного метелика, що Костик забув про поранену ногу і побіг метелика наздоганяти. А за Костиком – і Зоя.Шкода... Бо всім нам не завадить якнайбільше знати про нашу зелену аптеку. У житті – як на довгій ниві. Дивись, ці знання ще й у пригоді стануть...(за П.Утевською)*цебенить – бити сильним струменем, з силою виливатися, литися.

Приклад запитання: Як звали головних героїв твору?

Приклад запитання: Бабуня загадала, щоб Дениско ...