КОНТРОЛЬНА РОБОТА "Морфологія. Орфографія. Прислівник" (1 частина)

від давна

раз-у-раз

час від часу

на раз

у п'ятьох

навприсядки

на четверо

без угаву

по одинці

без упину

з висока

Малий хлопчина захоплено читає цікаву книжку про тва­рин.

Вітер на лісовій галявині нагинає одиноку берізку. 

Івасик уміє добре читати, гар­но писати і малювати. 

Різнобарвні квіти зацвіли весною в лузі.

Сонце останній раз освітило землю та впало за гору.

Була чудова пора, що називають золотою осінню

Усе більше темніло, і вітер все дужчав.

Усю мою душу й сили віддам за тебе, матінко мила моя.

Спустився вечір, та одразу похолоднішало.

Настав теплий ранок, дихає свіжістю земля.

Кленовий листочок повільно покружляв у повітрі й упав у калюжу.

У лісі сльозяться крихітні струмки, розквітає кожна квітка.

За селом починався гай, і вузенька стежка вела через нього.

За віків багато пережив і побачив Київ немало.

З року в рік Київ прикрашається новими будинками, парками, проспектами.

Злетіла пташка високо, а людина ходить тільки по землі.

Україна — країна, де найбільше люблять волю.

Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці.

Україна — розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі

Україна… В цьому слові — музика смутку й жалю.

Україна - це край, де вічно панує пісня у купі з болем.

по-тиху

по-новому

вцілому

вдома

помалу

в основному

по близу

посліду

без/відома, на/скаку, без/упину

по/вагом, під/тюпцем, на/око

до/в/подоби, до/останку, на/гора

по/латині, на/дворі, на/пам'ять

по/одинці, по/двоє, хтозна/як

аби/де, на/завтра, якось/то

по/перше, стук/грюк, казна/доки

за/одно, на/двоє, в/шестеро

пліч/о/пліч, рік/у/рук, один/на/один

кінець/кінцем, сам/на/сам, раз/у/раз

без/кінця/краю, тишком/нишком, чим/дуж

тим/часом, часто/густо, на/сам/перед