Контрольна робота. ОЧР. Звертання. Вставні слова.

Сніг укрив землю, стріхи, і дерева.

Сніг укрив землю, стріхи і дерева.

Сніг укрив землю стріхи, і дерева.

Сніг укрив землю стріхи і дерева.

підметом

означенням

обставиною

додатком

Я зробив усі завдання розв’язав задачі, написав вправу.

Весна це період чудових свят та канікул.

Дерева, кущі, птахи усе завмерло навколо.

Зелені, сині, червоні та рожеві ліхтарики замерехтіли у вечірньому парку.

підметом

додатком

звертання не є членом речення

означенням

Люди кажуть, що весна буде ранньою.

Мені здається, що се я, що це ж та молодість моя.

Весна, гадаю, буде ранньою.

вони з'єднані без сполучників

вони з'єднані за допомогою сполучників а, але, та (у значенні але)

вони з'єднані за допомогою неповторюваних сполучників і, й, чи, або, та (у значенні і)

вони з'єднані за допомогою повторюваних сполучників і, й, чи, або, та (у значенні і)

Валентино Василівно я знаю правильну відповідь.

Учителько наша я знаю правильну відповідь.

Учителько я знаю правильну відповідь.

Учительці я сказав що знаю правильну відповідь.

Там кажуть усю правду.

Будинок той певно недавно збудовано

Здалеку видно плесо річки.

Максим може вам заспівати.

Ой летіть вітри буйні зашуміть калиновим гіллям край вікна розбудіть матір шелестом поривним.

І повідайте про найменшого сина Миколу що його не обіймала матір не виряджала на війну що йому наказу не давала материнського.

Розкажіть ви буйні вітри що живий син Микола живий-здоровісінький. 

Звичайно дорога нам теж не килимами була вистелена (О. Гончар).

- Ти вислухаєш мене? - Звичайно (О. Квітневий).

Навіть медуза знає заздалегідь, що буде буря на морі (В. Сабунаєв).

Хоч на чверть кроку проте попереду (С. Журахович).

 це речення розповідне, неокличне, поширене, підмет виражений іменником, присудок дієсловом.

 це речення розповідне, окличне, непоширене, підмет виражений іменником, присудок дієсловом.

 це речення розповідне, неокличне, поширене, підмет виражений займенником, присудок дієсловом.

На вечірньому небі потьмяніли й згасли зірки.

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Роман прислухається і до пісні і до народження чогось нового.

Знайомі хатки і садки і доріжки миготять в очах

Квіти і дерева усміхалися Ганнусі.

Ой, сонечко ясне, невже ти втомилось?

Ми полюбили і гомін вулиці і тишу Дніпра , і хащі лісу.

З берега, видно, широку річку.

Завтра, видно, весь день ітиме дощ.

Їй, мабуть, сняться повні жмені груш.

І досі тут ростуть ровесники парку: дуб звичайний та червоний, тюльпанове дерево, модрина польська.

За легендою, колись давно в село прийшов бідний чоловік, і попросив у заможного господаря хліба.

Майже три десятки великих, середніх і зовсім малих озер розкинулися на просторах Волині.

Шумлять столітні дуби, білокорі берези, стрункі тополі.

 Усе навколо казкою здається.

Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах мені здається що збираю цілющі трави я в лугах.

Крізь ці кущі здається ніхто не пробереться.

 Мені осіння ніч короткою здається

До тебе, Україно, струна моя перша озветься.

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів.

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань

Весною цвіте бузок, черемха та жасмин.

За літо ріка обміліла, сховалася між берегів.

Під ногами шарудить золоте, багряне, перпурове листя.

На базарі продають глиняні глечики, миски, свистунці.

кому

двокрапку

крапку з комою

тире

Я зробив усі завдання розв’язав задачі, написав вправу.

Весна це період чудових свят та канікул.

Дерева, кущі, птахи усе завмерло навколо.

Зелені, сині, червоні та рожеві ліхтарики замерехтіли у вечірньому парку.

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Дозволь мені великий, господине, розважити книжками смуток твій.

Лунайте ж , оркестри, грими барабан, бо крок наш і дух наш міцніє.

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні .