Однорідні члени речення

 Не вважаються однорідними членами повтори того ж самого слова.

Однорідними можуть бути як другорядні, так і головні члени речення.

Однорідними можуть бути лише другорядні члени речення.

Барвиста небесна дуга веселки набирає воду з річки. 

Учора біля озера було багато людей.

Удовина хата була висока світла й дзвінка.

Ні голубого неба,ні димчатих лісів-нічого я не бачив.

Сріблясті роси тремтять на останніх квітках,на візерунчастім листі акації.

Повисла веселка над лісом і річкою,вплелась у дерева барвистою стрічкою

 Усе іде,але не все минає над берегами вічної ріки.

Осінній смерк, і хрест й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання.

 І все поволі зникає море, скелі, земля.

  Неспокій, рух і боротьбу я бачив скрізь: у вербовій корі, у старих пеньках, у дуплах, у болотній воді.

 Згадка про рідну землю завжди: і в щасті, і в горі, і в хвилини сумнівів супроводить нас.

Синє все озера річка в синяві намоклий ліс.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.

 Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Чарами віє від необмеженого синього простору

З другої хати доносилася сумна журлива пісня.

На збори нашого десятого класу прийшли вчителі.

 Блакитний легкий вітер розганяв залишки туману.

У хаті в Мелани було як у віночку: тіняво, зелено, чисто.

Верби й верболози сіро-зеленим туманом котились по луці.

Від Батьківщини — і клич, і звага, і рання сила, й доля пізня...

Молода сила тремтить і пориває з кожної жилки стебла.

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів.

На липах з’явилося свіже молоде пахуче листя.

Одшуміли над Придесенням перші весняні грози, потому настали теплі погожі дні.

Прийде пісня, мов дружна весна, шумовита рвучка голосна.

Якісь солодкі любі спогади та думки колисали його серце.

Мене весь час то палило, то морозило.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині.

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Над травою височіли безладно розкидані черешні, яблуні, груші.

3 нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених, сіятелів,— він годивсь на все.

Чорна, непроглядна темрява стояла кругом.

Тепле ясне сонце цілий день висить у світлій синяві.

Приємно тягати копиці до стогу й ходити навколо стогів по насінні.

3 нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи

сіятелів,— він годивсь на все.

Чорна, непроглядна темрява стояла кругом.

Тепле ясне сонце цілий день висить у світлій синяві.

Приємно тягати копиці до стогу й ходити навколо стогів по насінні.

3 нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи

сіятелів,— він годивсь на все.

Чорна, непроглядна темрява стояла кругом.

Тепле ясне сонце цілий день висить у світлій синяві.

Приємно тягати копиці до стогу й ходити навколо стогів по насінні.

Посаджене матір’ю насіння зійде, зацвіте, закрасується, перев’ється по всьому городі.

Він виконав роботу і хороше, і дивно водночас.

Між Гончарівною й Дігтярами вип’явся високий та обривчастий згірок із загубленою чи призабутою назвою.

Остап зірвався на рівні ноги й не пішов, а побіг далі.

3 дому рано мене повела неспокійна епоха по тернистих дорогах важкого складного життя.

І ридає рояль за стіною про далекі загублені дні.

Зараз тренувався спортсмен з плавання брасом та кролем.

Сніг лежить білий сріблястий.

Однорідні означення не є епітетами.

Між однорідними означеннями ніколи не ставимо кому.

Однорідні означення характеризують предмет з різних боків.

Однорідні означення характеризують предмет з одного боку.

Радіють молодій обнові берези, клени, явори.

Моя мати перша в світі навчила мене любить роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній город і калину.

Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною.

Неначе човен в синім морі то виринав, то потопав.

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском.

А. Усюди і на вулицях, і круг стадіону, і обабіч дороги росли молоді осокори.

Б. І вівці і корови і череда усе випало дівчині з думки

В. Однокрил неодмінно ніс у дзьобі щось блискуче або ґудзик або скляночку або ще якусь цяцьку

Г. Людяність складають такі якості любов, надія, віра.

А. І на тим рушничкові оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, й твоя материнська любов (А.Малишко).

Б. Пісня шириться, росте, розливається на вечірніх простора Дніпра (О. Довженко).

В. А маки процвітають і білим, і сивим, і червоним квітом (Марко Вовчок).

Г. І так повзла зима, заметільна, сніжна, морозна

(М. Рильський).

А. 1,2

Б. 2,3

В. 3,4

Г. 1,3

А. Ніч була хоч і зоряна та темна.

Б. Не руйнуймо ні веж ні людської душі височин.

В. Ні з того ні з сього у небі збиралися хмари.

Г. Ми чуєм трав зелений крик і дощів задумані рефрени.

Він ходитиме з нею скрізь по театрах кіно та вечірках. 

Ні я хочу крізь сльози сміятись серед лиха співати пісні без надії таки сподіватись жити хочу! 

Тонкі брови русяві дрібні кучері рум'яні губи  усе це дихало молодою парубоцькою красою

Лучче мені проміняти шаблю на веретено аніж напасти вдвох на одного! 

Можливо, що з розвитком рибальства сом важитиме тонну і ковтатиме і симентальських бугаїв і невеличкі буксирні пароплави.

Дещо правда, піднялось із тії неслави.

Це була, так би мовити наша фамільна ворона.

Одне слово летимо вже через Гімалаї.

Мужність, як правило – скромна.

Ось, наприклад, назви нових сортів квітів: тюльпани „Мідний вершник”, „Синій птах”, флокс „Декабристи”.