Контрольна робота. Речення з однорідними членами. Звертання. Вставні слова.

Сьогодні ти вів себе гарно!

Люба моя матусю, як же скучив за тобою!

Весна прийшла у наше місто.

Зозуля накувала мені нелегку долю.

Можливо, сьогодні дощу не буде

Завтра, на щастя, буде сонячно.

Завтра я з тобою їду відпочивати.

Люди кажуть, що сміх додає віку.

Узимку калина вабить нас червоними гронами. 

Білий сніг весело порипує під ногами.

Ялинами й соснами милуюся взимку. 

Кущі глоду на галявині  вкрилися пухнастим снігом.

всякі товари

скрізь

дари саду й городу

їжу й одяг

Підметом

Присудком

Додатком

Означенням

Не бувають членами речення

Обставиною

дитя

усе

кущик

 І доріжки і стежини усе замело снігом.

 І над водою і над гаєм все мовчить.

Усі квіти тягнуться до сонця маки ромашки волошки.

Верба й калина символи України.

мабуть, будь ласка, дякую, по-перше

безумовно, певна річ, на диво, кажуть, вибачте

навіть, майже, все-таки, мовби, начебто, особливо

здається, як на біду, як відомо, таким чином

упевненість

слова ввічливості

порядок викладу думок

джерело повідомлення

А дідусь той, певна річ, був чарівником.

А дідусь той певна річ, був чарівником.

А дідусь той, певна річ був чарівником.

А дідусь, той певна річ був чарівником.

Заєць видно задрімав на сонечку.

За селом видно зелений гай.

Видно там було дуже гаряче.

Видно він ніколи так і не дізнався про своє походження.

Настали осінні, тихі та сумні дні, коли сонце світить і не гріє (С.Васильченко).

Я пригорнусь до тебе піснею і яворами, золотими крильми пшениці, тінявими яворами (Д.Павличко).

Намалюй, зимова нічко, білосніжні сни (З.Мороз).

Хтось, може, винен перед ними (Л.Костенко).

Весь зелений степ і синє кругле небо заливало проміння гарячого, золотого сонця (І.Нечуй-Левицький).

Усе набуває особливого значення в цьому храмі зимового дня і порожня дорога в полях, і самотня тополя ( В.Дрозд).

Видатне минуле, розмаїття сьогодення, таємниче майбутнє усе підвладно розуму людини (А. Коваль).

Важко повірити, що на місці цього чарівного парку була тільки хата та чумацька криниця (О.Олексенко).

На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки (М.Стельмах).

Роман прислухається і до пісні і до народження чогось нового (О.Гончар).

Любив дід гарну бесіду й добре слово (О. Довженко).

Для письменника все має вагу: рядок народної пісні чи сторінка літопису... (О.Гончар).

Земля, і вода, і повітря - усе поснуло (М.Коцюбинський).

Моя Полтаво ти, благословенна минулим і майбутнім у віках (М.Бойко).

Усміхалося сонечку все навколо: травичка, дерева, квіти і люди.

Це, може, навіть і не вірші, а квіти, кинуті тобі (Л.Костенко).