Складне речення. Просте ускладнене речення. Пряма мова. Діалог

Боже, як багато у світі краси! (О. Довженко).

Яка ж ти красива, яка велична, земле моя!  

Диви, димок за пагорбом! 

Моя ти доле молодая, не покидай мене

Осінь ходить, яблука золотить. 

Кругом ставка біліє смуга з вишневих і черешневих садів.

Старезні дерева пахнуть свіжим хлібом, вощиною і медами. 

Ніч тепла, місячна.  

А море знай собі гуляє, і не кипить і не горить. 

Хай буде все у нас казкове: обличчя, одяг і душа. 

Розкішний одяг, зброя, кінська багата збруя все це дістається тепер

козакам.

Для одного мало оцих ланів степів безкраїх. 

І море, і вчитель вони обоє як діти. 

Лози, висип, кручі, ліс все блищить і сяє на сонці. 

І все поволі зникає море скеля земля. 

На річці, в лісі, в полі всюди німо, тихо. 

Недарма осінь нас охотить до дії, руху, поривань. 

Скажи мені, мій братику, королевий цвіте! 

Ой ти, дівчино, з горіха зерня. 

Сон, кажуть, Божа благодать. 

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії 

Моя Вітчизна дорога, яка в тобі горить снага! 

О дні зими, зливайтесь в день один!

Спи, дитятку, сном міцним. 

Напевно, кожному доводилося спостерігати за красою давніх пам’яток.

У центрі Києва, на Софійському майдані, понад дев’ять століть височить

Софійський  собор.

На місці собору, за словами літописця, було колись поле поза містом.

Загалом споруді властива невимушена, але водночас вишукана

врівноваженість та досконалість композиції.

 Здрастуй, чарівна зимова казко!

Ти прийшла чиста й непорочна, як снігурочка-чародійка.

Вийшов зранку з будинку на поріг та й застиг від подиву.

Природо, я у полоні твого незвичайного зимового пейзажу

  Благословенним і чарівним вважають той край, де барвінок росте.

  Росте барвінок у Карпатах, Західному Поліссі, переважно в дубових лісах.

 Вічнозелений чагарник увійшов у побут та звичаї нашого народу.

 Рослина ця не тільки декоративна, а й цілюща. 

однорідними присудками

однорідними підметами

звертанням

вставним словом

Ян тихо сміявся видимо, тішачись зі своїх хитрощів.

 Може, в нього серце болить за своєю дитиною?

Значить, йому таки вдалося знайти лощинку.

Видно, тут кипіла робота цілий день.

Лози висип круч ліс все блищить і сяє на сонці.

І все поволі зникає море скеля земля.

На річці в лісі в полі всюди німо тихо.

Жито пшениця й овес все разом приспіло й присохло. 

Ось ти ідеш повільною ходою і слухаєш як день шумить життям.

У сухий настій лісових трав і квітів вплітається повів яблук і меду.

Шумує Черемош і дорога біжить до нього, мов потік.

Куди ти йдеш журилась мати.

«Пм?» - са.

Са: «Пм?»

Са: «Пм!»

Са: «Пм».

Я прийду і вимовлю – «Спасибі».

І ти говориш – «Я щаслива!»

«От спасибі!» : крикнув лицар.

«Дозвольте і мені, панове, річ держать!» - тут обізвалася Лисиця.

«Пм?» - са.

«Пм», - са.     

«Пм!» - са.     

«пм?» - са.

Ворон шепче воронятку Мій біленький!

Твої в гаю сховались спитав малого козак.

То вуж жабу спіймав пояснив Сенько.

Чи не час нам в дорогу запитала Соломія. 

Де ж він де гукнув Бертольдо.

Усе треба віддавати в музеї доводив батько.

Слово чому ти не твердая криця.

Ні не клич мене весно.

«Пм?» - са.

 Са: «Пм?»

 Са: «Пм!»

Са: «Пм».

Жовтень каже Земле чиста, підготуйся до зими!

Дівчина прихилилась до Мотрі та тихо плакала.

І роси і птиці і трави з зорею вітають мене.

Сила та розум краса людини. 

двокрапка 

тире    

кома і тире  

 двокрапка і тире

«Земля найкраще пахне восени», - говорить сам до себе Тимофій.

«Лізьте на машину!» - наказав він усім.

Одна казала: «Гляньте, гарно як! Немов облита снігом кожна гілка!»

Стьопка тихо казав «Бачу».

Прислів’я каже Більш роби та менше говори.

Осінь каже Я все розфарбую!

Чого ж ви стоїте запитав їх гетьман.

Зустрів дід хлопця та й питає Куди це ти парубче йдеш 

 - Ти лазив з Толею драть горобців? - питає.

 Лазив.

- Ти порвав йому штанці.

Він сам порвав. Не вміє лазить, а береться. Хай не лізе.

- Але тут вмішувалася мати: - та як ти смієш так говорити?

А1 Б2 В4 Г3

А2 Б1 В3 Г4

А3 Б2 В1 Г4

А4 Б3 В2 Г1

А1 Б2 В3 Г4

А4 Б1 В3 Г2

А4 Б2 В3 Г1

А3 Б4 В1 Г2