Контрольна робота. Українська морфологія як розділ мовознавства (ІІ частина) 10 клас

1

2

3

4

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю.

Казати правду треба вчасно і невчасно.

На сонці ясени горять, спадають ягоди з шовковиць.

Небо червоніло й жовтіло, ніби облите золотом і жаром.

підмет

присудок

додаток

означення

обставина

підмінити, писати, розкидати

вивчити, зібрати, додуматися

сказати, скласти, проймати

передати, говорити, скоротити

мож..мо, знайд..мо

кле..мо, існу..мо

купу..мо, ско..мо

в'яж..мо, губ..мо

дякувати батьків

завдати збитків

говорити чеською

зважати на правила

Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена.

Серпанками прикрита, слуха солов'я срібна ніч.

Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний.

Ніхто не годен вищі барви вбити, даровані мені святим чуттям.

Усе спить поморене денною працею усе набирається сили.

Припорошена порохом стерня вмлівала від сонця.

Карпатські гори одягнені в смерекові ліси стоять у німій величі.

Вона любила холодні осінні ночі наповнені місячним сяйвом.

З уявленням про красу тісно пов'язана гармонія.

Омиті росами квітки розтулюють повіки.

Душа, переповнена щастям, часто буває німа.

Затуманилася весняна ніч, осяяна цвітом яблуні.

залишивши, залишаючи, залишені

читаючи, прочитавши, дочитуючи

тремтячи, тремтячі, затремтівши

засинаючи, заснувши, заснулий

Хмари завирували, закипіли, і вирушили вперед опускаючись усе нижче.

Дарина вийшла з хати, але поминувши будинок, попрямувала в сад.

Посланець встав і, обережно ступаючи, перейшов через кімнату.

Наблизившись, до церковної садиби молодший парубок відбився від гурту.

Переступивши поріг, Остап почув у кімнаті знайомий голос.

Ненька встигала і хату побілити, і хліб спекти не поспішаючи.

Перекидаючи тісто з однієї долоні в іншу, мати формувала хлібину.

Сонце, сідаючи за гору, обливало світлом усе село.

швидко - швидше

холодно - холодніше

погано - поганіше

добре - краще

хтозна/скільки, ані/звідки, коли/небудь

по/братськи, по/маленьку, по/твоєму

десь/інде, усе/одно, видимо/невидимо

рано/вранці, сила/силенна, зроду/віку

ні/коли, на/впроти, з/вечора

на/рівні, під/ряд, віч/на/віч

усе/одно, на/взнак, раз/у/раз

куди/небудь, з/ненацька, за/раз

Без праці не проживеш.

Друзі пізнаються в біді.

Не гріє сонце на чужині.

Як гукнеш, так і відгукнеться.

змагання по настільному тенісу

при сприянні міністерства

звернутися по допомогу

пропустити з-за хвороби

Що/б улітку не вродило, те взимку не завадить.

Що/б не трапилося - будь людиною.

Що/б там не кричало, біжи й не оглядайся.

Що/б жить - ні в кого права не питаю!

Не вмирає душа наша.

Зосталася тільки надія одна.

Ліси наче світилися наскрізь.

Живемо ми на одній Землі!

навряд/чи, тут/таки, казна/де

де/коли, правда/бо, будь/чого

які/ж/бо, колись/то, що/небудь

отак/бо, скажи/но, будь/звідки

на все добре, до побачення

присягай-бо, будь ласка

надобраніч, їй-богу

добридень, нумо

Бувай здоров, Орлюче! Кланяйся від нас своєму дому.

Як тебе не любити, Києве мій!

Ви чуєте, скільки вогню в нашій мові!

Онде балочка весела, в ній хороші, красні села.

На зорану плугами землю спада рожево-білий цвіт.

   Шумлять по вінця сповнені краси ліси

    Озвучене піснями перо бринить .

    Сади оплакані дощем гудуть з вітрами до світання.

Сонце, сідаючи за гору, мостилося на спочинок, як утомлені люди

Виглядаючи у вікно, у мене злетів картуз.  

Переступивши поріг, Остап почув у кімнаті знайомий голос.

Дівчина тихо заспівала, сівши на ослоні біля печі й схиливши низько голову на груди.

 Земля здригалась, чекаючи дощу.

Незабаром, швидко наближаючись, посунули важкі громаддя хмар.

Ударяючись об повалені паркани, вітер тоскно завивав.

Я ще ніколи не бачив стільки калини й оглядав прибиті морозом кетяги.

Цвіли соняшники, цвіла молода картопля, добре прополота.

 Світ природи сповнений дивовижних барв, чудових звуків, досконалих рухів і форм.

 Легенький вітерець, підхоплений силою вогню злітав догори та розходився навколо.

Польова дорога перетинала бруківку, обсаджену осокорами.

Від весняного грому сколихнулися налиті соком берези і верби.

 Над Максимом нахилилося почервоніле від гніву й туги лице Тугара Вовка.

Затуманене легкими й прозорими хмарками над містом пливло сонце.

 Потомлені далекою дорогою і літньою спекою коні ступали ліниво.

Вона любила холодні осінні ночі наповнені місячним сяйвом.

Довго чув я полонений сном солов’їну пісню за моїм вікном.

 діюче законодавство

бувші випускники

 головуючий на зборах

відстаючий учень

ходяча енциклопедія

Невеличка пасіка була обгороджена низьким тином.

Ми розмістилися на добре вимощеному возі свіжою травою.

Під насупленими волохатими бровами дідуся запали розумні сірі очі.

Корній, овіяний весняним вітром, тепер виношував новий задум.

Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, пропахлі роменом.

Листя на гіллі, передчасно пожовкло й осипалось встеляючи тротуар.

Каштан зацвів білим цвітом, піднявши до сонця, свої свічки.

Дерево благало дощу, пожадливо ловлячи, життєдайні краплі роси.

 Посланець встав і, обережно ступаючи, перейшов через кімнату.

Наблизившись, до церковної садиби молодший парубок відбився від гурту.

Хмари завирували, закипіли, і рушили вперед опускаючись усе нижче.

Дарина вийшла з хати, але поминувши будинок, попрямувала в сад.

 Сумував каштан, затиснувши у своїх кулачках зеленаві їжачки.

Теплий дощ напоїв спраглу землю, повернувши каштану, молодість.

 Хмари завирували, закипіли, і рушили вперед опускаючись усе нижче.

не забудьте уточнити термін гарантії.

нам запропонували три різні марки.

у нас виникли великі сумніви.

до дівчат привітно усміхнувся продавець.

у мене несподівано з’явилась ідея.

Сонце останній раз освітило землю та впало за гору.

 Була чудова пора, що називають золотою осінню

Усе більше темніло, і вітер все дужчав.

 Усю мою душу й сили віддам за тебе, матінко мила моя.

 Спустився вечір, та одразу похолоднішало.

 обставина

означення

присудок

 додаток

1б 2д 3а 4е

1в 2д 3а 4е

 1в 2г 3а 4е

1б 2г 3а 4е