Контрольна робота.Узагальнення вивченого з теми "Однорідні члени речення ,звертання, вставні слова"

однорідними членами речення

поширеним звертанням

непоширеним звертанням

Під хатою заночуємо сину мій Іване!

Діти козацькі де ви?

Брати мої,діти Дайте мені порадоньку, що будем робити?

Квітни моя Україно завжди !

А.  Краю героїчний пісне соколина ми розбили бурі вільними грудьми!

Б.  Гірке Тарасе  твоє панування краще б до людей ішов у найми. 

В.  Південний краю як тепер далеко лежиш від мене ти.

Г.   Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим.

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

Звертання — це слово, що називає особу або предмет, до

якого звертаються з мовленням.

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана.

Він знає це певно.

Певно руїну та буря зробила...

На станції Гребінка у вагоні, нарешті, попросторішало.

На щастя, підходив Андрій.

Після цього він спинився на двох парах, які, за його словами, були прикладом як для учителів, так і для учнів з усіх поглядів.

Кажуть, сніг на полі – хліб у коморі.

Він,може,все

Це була, так би мовити наша фамільна ворона.

Одне слово летимо вже через Гімалаї.

Я,може, запізнюсь

Злива тривала майже годину. 

Сонце зайшло проте  ще було видно.

 Для нас у ріднім краї навіть дим солодкий та коханий.

 Мабуть ніщо так не радує людський зір як зримий результат роботи.

У полях та луках ще лежить сніг.

Тече вода в синє море та не витікає.

Ніч була зоряна і темна.

Вони розмовляли або малювали

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

Звертання — це слово, що називає особу або предмет, до

якого звертаються з мовленням.

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

1

2

3

4

5

Львів неповторний різний ранковий чи вечірній, весняний чи осінній, сполосканий липневою зливою чи притрушений молодим сніжком.

Наші селяни мають і ремесло в руках столярство

шевство, стельмахівство, бондарство й мірошництво.

Усього потроху добавляє в горщик і помідор і петрушку і цибулю і стручок перцю і листок лаврового листя.

Все і дзвінкі гори, і дзвінке повітря і ліси починало від кожного слова бриніти .

Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем.

Біля хати зашуміли внуки – радість і надія у житті.

В саду цвіли бузина і калина.

Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

Над широким Дніпром у промінні блакить, і висока, і тиха могила.

Кожна наукова теза, безперечно, вимагає доказів.

Такі експерименти, очевидно, необхідно продовжувати.

Отже, сполучники поділяємо на сурядні й підрядні.

Зміст цього поняття, на мою думку, треба уточнити.

Зоре моя вечірняя зійди над горою.

Прийми ж цей спів хоч тугою повитий та новий хоч гіркий та вільний.

А може зараз ти не в полі друже любий а десь у теплому гостиннім домі.

Земле тобі на рану не висиплю солі.

Над широкими сіножатями, над зеленими ярами встав легесенький туман.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Блакитними очами дивляться мені в очі весна й небо.

 А вона почула й передумала до нас іти.

 Уся земля, мов килим під тобою, 3 усіх джерел дзвенять мої пісні.

За хвилю знов усе стихає І птахи, крик, і воза стук.

Все кругом жило, змагалось, Ліс дивився і шумів.

Все в нас є. Скільки щастя і світла, скільки сонця сьогодні над нами.

воно розведене пастухами ще зранку

що залишили недолугі туристи.

чорне попелище було на його місці

і залишає по собі пустку.

Міста й містечка велетенські та зовсім крихітні країни усе це тепер випало Іванові Силі побачити на власні очі.

Усе докупи злилося материна любов піклування батькове дитячі забавки радощі й горе.

Усі весну щиро люблять і люди і пташки і дерева і комашки і ніжна травиця.

У нашому саду була розкішка флора жоржини й кропива любисток і ревінь.

І восени і взимку на місцевому базарчику одна стара жінка чи дві продають ягоди горобини чи калини сушений цвіт стебла й коріння лікувальних рослин.

Стоячи в тумані я нічого не бачив округ себе ні стін ні вікон ні дверей.

А соловейко не відмовляється ні від сухого листя ні від торішньої трави.

Листя лежало на колодах осикових дров на купі гарбузів.

Сонце заходить, гори чорніють.

Котиться Колобок, котиться, а назустріч йому Лисичка.

Осінь ходить, яблука золотить.

Поїдемо поговорити з лісом...

Осінь ходить, яблука золотить.

По долині, по стежині біжить сонце.

З моря долітали і шум прибою, і крики чайок.

 Котиться Колобок, а назустріч йому біжить Лисичка.

Завтра напевно буде дощ

Діти та дорослі поїхали на екскурсію

Ти привітався Андрію з усіма ?

Сонце заходить гори чорніють

Небо здавалося синім