Контрольна робота "Відомості із синтаксису та пунктуації"

Сміється осінь стоголосо у різнобарв'ї весних трав

Стояла я і слухала весну.

Сонячне проміння зігрівало землю, і тихий вітерець легенько повівав.

Сміється осінь квітами кольоровими. 

Тихі ніжні зорі спадали з неба

Тягнуться до сонця і квіти і трави віти кучеряві гори голубі

Донець Прип'ять Дніпро Дунай ці назви є річками України

Все птаство пернатих повернулося з вирію. 

Івасику-Телесику! Приплинь, приплинь до бережка.

Ви запропонували учням прогулятися лісом

Я тихо пісню заспіваю про найкращу в світі маму.

Ні спека дня, ні бурі, ні морози - не вб'є любов мою живу. 

Про це вже всі в селі кажуть

Кажуть що батьки дуже хвилювалися за сина

Всі учні школи кажуть що він прогулював уроки

Кажуть люди кажуть я господинька справная.

Вкажіть нам, сестрички. дорогу до річки

Мово рідна! Ти ж як море легкокрила.

Сяду, батьку, в хаті самотою.

Дай мені крила, Україно! 

Зрештою, навчання триває і після закінчення школи.

На материні прохання, уявіть собі. ніхто не зважає.

І найвища, по-моєму, краса - краса вірності.

Діточки, подайте, будь ласка, склянку з водою

Осінь ходить по краю, та виганяє птиць із гаю.

 Сміються в сонці золотому річки, і села, і поля.

Осінній сад ще яблучка глядить, листочок-два гойдає на гіллячках.

Здрастуй, моя прадідівська хато.

Напевно всім доводилося спостерігати за красою ранкового неба.

На місці собору за словами літописців було сільське поселення.

Погода за вікном говорить, що настала глибока холодна осінь.

На жаль на центральних дорогах Києва буває велике скупчення

     автотранспорту.

Весь зелений степ і синє кругле небо заливало проміння гарячого,

    золотого сонця.

Усе набуває особливого значення в цьому храмі зимового дня і порожня    

    дорога в полях, і самотня тополя.

Видатне минуле, розмаїття сьогодення, таємниче майбутнє усе підвладно

    розуму людини.

Важко повірити, що на місці цього чарівного парку була тільки хата та

    чумацька криниця.

Шумлять столітні дуби, тихо шепоче очерет навколо рукотворного ставка.

 І досі тут ростуть ровесники парку: дуб звичайний та червоний,

    тюльпанове дерево, модрина польська.

 За легендою, колись давно в село прийшов бідний чоловік, і попросив у 

    заможного господаря хліба.

Майже три десятки великих, середніх і зовсім малих озер розкинулися на 

    просторах Волинського краю.