Контрольна робота з читання. Читання мовчки

                           Про їжачка

Їжаки – осілі тварини. Вони знаходять собі незайняту ділянку і оселяються тут на все життя.

Сподобався їжачкові наш садок. І місце для зимівлі знайшлося : купа хмизу в кутку. Щойно ми помітили, що він там живе, то й не чіпали його. Скрізь прибирали, вигрібали, а житло їжачка обходили. Лише інколи додавали туди хмизинок. Отже, купа росла. І їжачок ріс, ставав справжнім господарем.

Нас він не дуже боявся. Лише трошки збільшував швидкість, коли бачив когось поруч. І тоді було видно блискучі лапки, схожі на шкіряні рукавички, та скромний тоненький хвостик.

Кілька разів ми брали його до себе в гості. Він залазив передніми лапами до блюдця з молоком, голосно лизькав язиком, а потім прямував кудись до темного кутка, залишаючи на підлозі мокрі сліди.

Вночі він не давав нам спати : голосно лопотів по підлозі, шарудів газетою та сопів.

З’являвся їжак то тут, то там на нашій великій садибі. Завжди був заклопотаний і дуже серйозний.

Одного разу я побачила рідкісну картину : по стежці простував наш їжачок ( чи їжачиха ), а за ним – четверо малюсеньких їжаченят. Вони дотримувались строгого порядку шикування : носик у хвостик.

Звичайно, я не втрималася і взяла до рук останнього із колони ( вся родина при цьому зупинилася, не виказуючи ніяких ознак життя). Голочки у їжаченяти були ще маленькі, носик і очиці блищали, ніби їх щойно вимили. Більшу частину тулуба складав кругленький животик ( як і у всієї малечі ).

Я опустила їжачка в кінець строю – і вся команда рушила далі.

Часто відвідував їжачок пасіку. Час від часу ми нищили там крупних шершнів-нероб. Викидали їх поруч із вуликами. Їжак повагом підходив ззаду і починав бенкет. При цьому він так голосно плямкав, що ми не стримувались і чмихали. Їжак враз підскакував, нахлобучував голки на носа і сидів деякий час не рухаючись. Потім висовував довгого носика, поводив ним туди-сюди і продовжував їсти.

Та бджілки не вибачили їжачкові цих бенкетів : знайшли ми його одного разу на пасіці ледь живого. Він увесь розпух. Мабуть, бджоли його покусали. Можливо, їжак хотів поласувати живими бджілками, а вони цього не дозволили. Ми взяли їжачка додому, насипали в молоко ліків від бджолиної отрути і дали йому.

Згодом він одужав.

1. Хто оселився у садку?

Скільки їжаченят йшли за дорослим їжачком?

Що зробили господарі, коли помітили нового мешканця саду?

Чим полюбляв ласувати їжачок?

Яким був маленький їжачок?

Що трапилося з їжачком на пасіці?