Контрольна робота з теми"Просте і складне речення"

Ліси і поля вкрились снігами.

Нарциси зацвітають весною,а хризантеми - восени.

Люба сказала,що сьогодні уроків не буде.

Діти раділи першим сонячним дням, які подарувала весна.

Дощ стукотів,гуркотів,тарабанив по вікнах.

Де живеш ти,їжачку?

Я зраділа, що нарешті настали канікули.

Сонце дарувало тепло, ласку і ніжність.

Наш клас- найкращий в школі.

Мого друга мама називає сонечком.

На парті лежали книги,зошити,ручки й олівці.

День видався дощовим.

Дощ йшов цілий день.

Іди,іди,дощику,зварю тобі борщику.

Йшов сильний дощ ,який змочив усі поля.

Після дощу все ніби перероджується.

Синоптики кажуть,що день буде сонячним.

Кажуть люди,що день буде сонячним.

Кажуть,що день буде сонячним.

Кажуть,день буде сонячним.

Між людьми видніються вози з усяким селянським добром діжечками скринями плугами й деякими іншими домашніми речами.

Кожен кущик горбок долина стежечка все це йому знайоме.

Дуби похмурі й мовчазні березки світлі і веселі і рясту першого пастелі у чорнолісій глушині усе таке святе мені…

Спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі усе в чеканні.

І все: і штурмуюче море, і голубіюче небо, і далекі, ледь окреслені хмари — пройняте легеньким серпанком рухливого.

І все воно разом: і квіти, і картини – створювали затишок, від усього віяло обжитістю.

Люди, трави, дерева, овіяні тишею води, стебелина зела та безмірно далекі світи – все під місячним сяйвом стамовує в трепеті подих, люди, трави й дерева стають наче рідні брати .

Вона мріяла – про те, як вони всі разом: тато, мама і вона – пройдуться по вулиці.

Лети, пташко, з захід сонця, защебечи в шибку...   

О, прийди, прийди, хто-небудь, сядь, схилися, припади.

Ти мене, кохана, проведеш до поля... 

Мій Боже милий,  як-то мало святих людей на світі стало!

Прощай, моя рідна, дорога Десно  (О. Довженко).  

Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю!

Знову, ластівочко-серце, ти вернулась... 

Фантазіє, богине легкокрила, ти світ злотистих мрій для нас одкрила і землю з ним веселкою з´єднала.  

 Ми чорні гори перегорнем, ми вдарим серцем в мур зажур.

Настане літо; жовтий цвіт укриє липу до вершини.

 На сизих луках скошено траву, і літо буйне в береги ввійшло. 

Трапиться слово зрадливе — геть його, сину, гони!

Махнула осінь у ліси — вони зацвіли пурпуровими, сірими та жовтими фарбами.

Можна розділити на сто частин яблуко, але не можна розділити Землю.

Той, що занепав духом, уже не страждає.

Настане літо і жовтий цвіт укриє липу до вершини .

Фонетика

Синтаксис

Лексикологія

Морфологія