Контрольна тестова робота № 9. Повторення та узагальнення вивченого в 5 класі.

місяць виглядає, ніжне сонечко, міцні руки;

золота сережка, летять години, гострий розум;

ласкава мама, ласкаве сонечко, тепла ковдра

крила мрії, залізна воля, залізні нерви.

старий зошит – молодий зошит, важко працювати – легко працювати, працювати вранці – працювати ввечері;

тиха погода – вітряна погода, глибока річка – мілка річка, щира людина – лицемірна людина;

глибока думка – мілка думка, черства людина – чуйна людина; старий дуб – новий дуб.

терен, ожеледь, перелісок, зайчик;

швидко, кріт, мрійник, знання;

путь, мудрість, степ, праворуч;

степ, повість, стіл, поні.

а, і, н

а, о, у

 і, п, о

у, и, й.

юний, сюжет, Юрій

юність, матір’ю, бюджет

ювілей, рюкзак, помию

під’юджувати, Юля, в’юнець.

б, п, в, м, ф

д, т, з, с, ц, л, н

к, п, т, ф, х

а, б, в, г, д.

умиєт..ся, біл..ший, брин..чати

вуз..кий, сніжинон..ці, мен..ше

їдал..ня, русал..чин, голівон..ці

річен..ці, камін..чик, зган..бити.

осін...ій;

клітин..ий;

кам’ян..ий;

ураган..ий.

біля школи

сонячний день

квіти і трави

ранок розпочався

весело гратися.

означення

обставина

додаток

присудок.

усі члени речення, крім головних

члени речення, що становлять граматичну основу

члени речення, які відповідають на одне й те питання та відносяться до одного й того самого члена речення

слова, що називають того, до кого звертаються.

тире

двокрапку

лапки.

однорідними членами речення

звертаннями

вставними слова

прямою мовою

У кімнаті здається нікого не було.

Я на жаль ніколи не був у тайзі.

Наприкінці зими порожнім здається листяний ліс.

На жаль ми так і не вибралися на море.

Дай мені крила Україно!

Горнусь до тебе Україно!

Благослови мене рідна земле як мати в дорогу.

Розпрягайте хлопці коні та лягайте спочивать.

почуття радості;

упевненість;

невпевненість;

почуття жалю

Митi жодної не можна повернути щоб заново по-iншому пожить.

Вiдбились зорi у водi летять до хмар тумани.

Із серця виросла калина над хвилями Днiпра злетiла пiсня журавлина.

Хтось стиха завiв пiсню до нього пристав ще один голос.

Навшпиньках пiдiйшов вечiр, i засвiтив зорi.

Земля гуде, i ридають дерева.

До землi ти голову притулиш, i матiр’ю тихенько назовеш.

Сiї гори стоять одвiку, i стоятимуть довiку. 

 Я люблю зиму сказала дiвчинка бо всiчнi в мене день народження.

 Недаремно каже прислів’я Мала крапля лупає скелю.

Я запитав Батьку, що таке людська байдужість.

Тарас заплескав у долоні А он наша хата! А он наша хата!

слово, що вживається жителями певної території;

різновид прямої мови, що передає розмову двох або кількох осіб;

чиясь мова, передана від імені автора у формі складного речення.

слова, які називають того, до кого звергаємось із мовленням.

вставними словами;

реплікою;

ремаркою;

прямою мовою. 

… i пригинав до землi дерева

… i здiймав на дорозi куряву

… i починав накрапати дощ

… i розганяв чорнi хмари.

радиться [ра̀дитьс’а]

п’ять [пйат’]

боягуз  [боагу̀з]

тьмяний  [т’мйа̀ний ]

голос, зошит, доброта, кропива

Європа, тато, намет, новела

коліно, ескіз, гусеня, метеор

удача, лід, гай, весна

мідь, авіатор, береза, вода, шабля

друг, зілля, криниця, мороз, вітер

любов, прізвище, сторінка, щука. їжак

в’яз, горобина, граб, дуб, тополя 

кіс…лява риба

чес…не слово

пес…ливий голос

студен…ський квиток

пішов в театр

плавала у океані

жила в Італії

працював у Угорщині