Коригуюче навчання. Повторення вивченого в 9 класі

Вечорами ховалася Марія від людей і розливала безліч дівочих сліз.

Він так і залишив квітку разом із густим кущиком трави в її зеленому храмі і, обережно обкосивши, пішов далі.

І гадючаться землею тріщини-розколини, і жовкне трава, а полин стає каламутно-сірий.

Мужню силу хоч похилить горе, та не зломить, в підлість не поверне.

розкидаючи рожеві плями по піску.

і на дворі починало вже темніти.

і тепло разом із собою забрало.

коли я повертався додому.

М’яке запинало смерекового гілля ковтнуло той поклик, і знов було тихо.

Він уже дивився на світ інакше, але все одно ще був дитиною.

 Хвилями струменіло сяйво місяця, спливало по листі червоного юдиного дерева, по білих колонах, по одежі султана.

 За ним підіймався з долини вічний шум річки, росли гори.

[ ], (коли…), (як…).

[ ], (як…), (коли…). 

[, (коли…), (як…), ].

(Коли…), [ ], (як…).

 Народу, що втратив мову, більше нічого вже втрачать.  

 Учені стверджують, що загальний книжковий фонд Київської Русі складався з 130–140 тис. томів.

Як добре знати, що тебе веде твій власний шлях — єдиний із можливих.  

Пам’ятай, що книги — це тисячолітня мудрість людини.  

 і зігріває все навколо.

 хоча навколо біло-біло від іскристого снігу.

освітивши і поле, і ліс.

а над полями та над нивами вітер грається.

Але ж відомо, що значна частина валів споруджувалася раніше.

Києвом поповзли чутки, ніби архітектор звів дивний будинок на спомин про дочку.

За лісом, що темнів на схилі гори, спалахнула пожежа.

Є в Україні символи, у яких вишивка відіграє важливу роль.

кома

тире

двокрапка

крапка з комою

трьох частин

двох частин

чотирьох частин

п'ятьох частин

Дощ упав на жито будем краще жити.

І причувається десь пісня за горою лине.

Волосся вигоріло ходив без шапки довго.

Поступово багрянці лісу згасають сідає сонце.

Із-за тину привітно виглядає соняшник а за хатою хвилюється золотий пшеничний лан.

Дорослі чайки ширяли над озером і час від часу приносили пташенятам смачну рибу.

Сонце скотилося майже до самого обрiю але раптом застигло на мiсцi.

Місяць в травах росяних купався по степу світилася ковила.

 1 - В, 2 - А, 3 - Д, 4 - Б

 1 - Г, 2 - А, 3 - В, 4 - Д

1 - Д, 2 - В, 3 - А, 4 - Б

 1 - Д, 2 - Г, 3 - А, 4 - Б

 1 - Д, 2 - Г, 3 - В, 4 - Б

За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами, і той, хто тяг воду, довго крутив корбу: колодязь був глибокий.

Вишку стало розхитувати, і була загроза, що впаде і хату Чабанисі розвалить. 

А малі хлопці йшли з рукавицею, в якій повно зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса, гороху.

Блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина.

Був дуже веселий, бо поталанило йому дивовижно.

Ростуть слова, немов росте трава.

Старий поволі пішов на пасіку, щоб попрощатися з бджолами.

Де коріння, там і дерево.

 Остап сів у човен і Соломія одипхнулась од берега.

Ще трохи і зблідне небосхил на сході.

Навкруги мене колоситься пшениця і мак червоніє.

Машину повело і ми згубили шлях.

 Де молодий вогонь, що серце пік? 

Історія, що сколихнула мені душу, здається мені дуже значущою.

Забрав нас труд, що творить чудеса.

 В карих очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його.

Моя душа так блищає до Бога, як людській і не снилося душі. 

Гріш ціна усім банкам, усім депутатам, якщо просить дитина копійку на хліб. 

Доки буде жити дух наш запорозький, доти Україна буде в світі жить.

Ми працю любимо, що в творчість перейшла.

 простим ускладненим

із сурядним і підрядним зв'язком

 безсполучниковим

із сполучниковим і безсполучниковим зв'язком

Так Добриня з Янкою йшли три доби: вдень вони спали, а вночі, прокладаючи шлях по зорях, поволі, бо зовсім знесиліли від голоду, просувалися на північний захід - до Волги, до Чорного лісу, де Добриня сподівався знайти якийсь притулок і захисток.

 Вишнево-яблуневі садки, що сьогодні зранку були такі змерзлі, подобрішали, потеплішали, і село звеселіло, людські обличчя погілнішими стали.

Я слухав рідну пісню, рідну мову, і вона лилася струмком, у якому переплелись запахи калини, чебрецю, лепехи.

 Землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів, і кудись шалено, в метушливій тривозі летить життя, засмоктує і не залишає для душі тієї чистої години, коли можна замислитись над собою і подумати про головне.

Я знаю: слабкість - це одна з диверсій, а я ще в диверсантах не була.

Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати.

Якби зустрілися ми знову, чи ти злякалася б, чи ні?

Зійде сонце - утру сльози, ніхто не побачить.