КТР №7. Речення з однорідними членами речення, звертаннями, вставними словами.

Полювати на дрібних тварин злітаються хижі птахи: орли, сови, яструби.

Усе зникло: і місто, і гори, і поле, і гай.

Діти кинулись рвати чудові квіти – рожеві гвоздички, лілові дзвіночки.

Береги, лози, вода – усе було залите гарячим сонцем.

Мабуть, від учителя я взяв святу любов до книжки.

Будь ласка, не дивуйтесь тому диву.

Мудрість, кажуть, приходить з роками.

Справді сонце встало, оглянуло світ.

Червоні тюльпани, жовті нарциси, рожеві гіацинти зацвіли біля хати.

До сонечка тягнули свої бутони жовті, червоні, білі, рожеві тюльпани.

Веселе сонце заглядає у моє віконце.

Молоденькі яблуні та вишні зацвіли в бабусинім саду.

Осінні ночі сумні та довгі.

Черемош піниться, шумить, вирує хвилями

Долинає гарна пісня з лугу.

Запахла весна первоцвітами, пролісками, крокусами, тюльпанами.

підмети та присудки

обставини та означення

 тільки другорядні члени речення

будь-які члени речення

узагальнювальне

пояснювальне

об'єднувальне

вставне

У калині, кажуть, материна любов і мудрість.

Відчиніть, будь ласка, якнайшвидше двері.

Мабуть, шпаки знали, коли достигають черешні, тому сюди ще не прилітали.

Без сумніву, любов перемагає все.

Усі квіти тягнуться до сонця маки ромашки волошки. 

І над водою і над гаєм все мовчить. 

І доріжки і стежини усе замело снігом.

Верба й калина символи України.

як відомо, кажуть, на мою думку

по-моєму, по-перше, уявіть собі

за повідомленням..., звичайно, правда

як мені здається, як відомо, мабуть

двокрапку

тире

кому

крапку з комою

Дуже друже мій , сумую за тобою я щодня.

Дуже, друже, мій сумую за тобою я щодня.

Щирий мій друже, сумую за тобою я щодня.

Щирий мій, друже, сумую за тобою я щодня.

Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Так, шановний Іване, ми любимо свій рідний край.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Ти, Україно, найкраща у світі для нас!

Погода, на щастя, видалася гарною.

Життя, як відомо, – наймудріший учитель.

Здається, крила виросли в хлопця від щастя.

Весна, думаю, цього року буде ранньою.

Вишийте мамо сорочку кольором неба й степів!

Будь ласка тату прийміть тепло пісень моїх.

Мій синочку любий виростай для правди й волі!

Шануйте батьківські заповіти мої любі діти!

однорідні члени речення

звертання

вставні слова

підмет і присудок

підмети

присудки

додатки

означення

обставини

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє.

Вечірнє сонце, дякую за день!

Живи, Україно, живи для краси, для правди, для волі!

Мила Україна – наша Батьківщина!

Наша мова  диво калинове.

Україно я для тебе на світі живу!

Живи дитино для сили й краси України.

Моя Україно як я тебе любив!

Діти, будьте обережні на дорозі!

Діти, будьте обережні, будь ласка!

Будь ласка, будьте обережні!

Треба, щоб діти були обережними на дорозі.

головним

другорядним

будь-яким

ніяким

орудного відмінка

 родового відмінка

кличного відмінка

 звертаємось до мовця

виражаємо ставлення до висловлюваного

поєднуємо слова в реченні

виражаємо головну думку

 На світанні жінки збирали цілюще зілля ромашку, звіробій, полин.

 Трави, квіти, листя на деревах усе вкрите краплями роси.

 Тис ягідний, ялиця, смерека такі дерева ростуть у Карпатах.

Вставне слово та однорідні члени речення

Звертання та однорідні члени речення

Вставне слово та звертання

Два ряди однорідних членів речення