Культорологія

матеріальні блага, засоби їх виробництва

сукупність людських знань

науку, право, мистецтво, мораль тощо

К. Маркса, Ф. Енгельса, О. Шпенглера

Н. Гізо, Т. Бокля;

Ф. Ніцше, М. Данилевського, П. Сорокіна

у XIV ст. Марсилій Падуанський

у XVII ст. Самуель Пуфендорф

у XIX ст. Герберт Спенсер

діахронний, синхронний, порівняльний, археологічний, семіотичний, психологічний, біографічний;

наукові і ненаукові

філософський, історичний, філологічний, психологічний.

наука, освіта, мистецтво, література, мораль, мова, побут, звичаї, право, політика, релігія;

етичні, естетичні, інтелектуальні, матеріальні;

загальноприйняті уподобання і пріоритети, матеріально-виробнича діяльність.

історія культури

культурологія;

філософія культури

можливість виробити ціннісні орієнтації людини, норми її поведін-ки; показує значущість або цінність того, що цінне в одній культурі, але можливо, не є таким в іншій;

процес розвитку і задоволення матеріальних і духовних потреб людини, її різноманітних здібностей;

можливість кожного індивідума прилаштуватися до існуючих у суспільстві оцінок і форм поведінки.

побутова, професійна, елітарна;

народна культура та «культура інтелектуальної верстви»;

низька, висока, масова

навчання людей життю і поведінці у природних та соціальних умовах;

структурована цілісна система, всі елементи якої функціонують за ієрархічним принципом;

природні фактори і комплекс живих організмів, серед яких живе людина.

створені матеріальні та духовні цінності;

матеріал для творчої діяльності людини;

археологічні розкопки

скіфська

трипільська

мезинська

західна, католицька, латинська

східна, православна, грекомовна

руська, православна, слов’янська.

3 тис. р. до н.е. – 5 ст. н.е.;

11 ст. до н.е. – 476 р. н.е.

3 тис. р. до н.е. – 146 р. до н.е

віра в надприродні властивості матеріальних речей;

віра в існування родинного зв’язку між групою людей і певним видом рослин чи тварин;

віра в різноманітних духів, душу як двійника тіла

«висячі сади» Семіраміди

мавзолей в Галікарнасі

Колос Родоський

гуманізм

антропоцентризм

геоцентризм

даосизм;

конфуціанство

буддизм

Махабхарата, Рамаяна

Упанішади;

Веди (Рігведа, Самаведа, Яджурведа, Атхарваведа).

архаїчний, античний, досократівський, сократівський, класичний;

мікенський, троянський, докласичний, класичний, післякласичний

крито-мікенський, гомерівський, архаїчний, класичний, елліністич-ний.

пам’ятник давньоіндійської літератури, релігійно-філософські комен-тарі Вед;

пам’ятник шумерської літератури, гімн славним діянням людини;

пам’ятник давньокитайської літератури, філософське вчення про норми та правила суспільного устрою.

проторенесанс;

Середньовіччя

Реформація

напрям у мистецтві та літературі останньої третини XIX – початку XX століття, провідною метою якого було витончене відтворення суб’єк-тивних швидкоплинних вражень, мінливих відчуттів і переживань

узагальнююча назва художніх течій XX століття, яким властивий розрив із традиційним досвідом художньої творчості, характерні пошуки нових художніх форм;

течія в художній культурі 20-30-х років XX століття, яка під гаслом «конструювання довколишнього середовища» висунула на перший план функціональну виправданість форм, доцільність конструкцій, раціональну ясність, логічність художньої творчості.

пам’ятки французького та німецького героїчного епосу XII століття;

найвідоміші твори із поезії вагантів;

популярні в Західній Європі XI – XIII ст. пісні про кохання у виконанні трубадурів.

умовний термін для позначення загальних новаторських напрямів у художній культурі XX століття, яким притаманні прагнення докорінно оновити художню практику, пошук нових, нетрадиційних засобів вираження форми і змісту твору;

узагальнююча назва художніх течій XX століття, яким властивий розрив із традиційним досвідом художньої творчості, характерні пошуки нових художніх форм;

загальна назва для новаторських літературних і мистецьких творів у культурі будь-якого народу і епохи.

почала формуватися після хрещення Русі, цілком успадкувала куль-туру Візантії, має релігійний характер, естетичне начало домінує над філософським;

почала формуватися з появою держави, має синтетичний характер, поєднує культуру язичницьких племен і християнської Візантії, цілком релігійна, відсутня філософія;

безписемна, язичницька, феодальна, має міський характер, перебу-вала під впливом Візантії та племен, з якими воювала чи торгувала.

перша руська рукописна книга;

перша рукописна книга, де відбиваються риси української мови;

перша друкована книга українською мовою.

слов’яно-греко-латинська школа вищого типу м. Острог;

Києво-Могилянський колегіум

українська школа Львівського братства.

перша рукописна книга часів Київської Русі, на якій присягалися всі президенти України;

друкований твір XVI століття, який знаходиться в Пересопницькому православному монастирі;

рукописна книга середини XVI століття, перший переклад тексту Євангелія з болгарської на розмовну українську мову

українська невелика комедійна вистава з танцями;

українське народне гуляння

український народний ляльковий театр в XVII-XIX столітті.

Сварог, Перун, Дажбог, Стрибог;

Велес, Ярило, Вакх, Янус

Купала, Аїд, Гефест, Веста.

плеяда молодих поетів, прозаїків, критиків, перекладачів, худож-ників, науковців, які розпочали свій творчий шлях на межі 50-60-х років і відомі як талантом, так і громадською позицією та націо-нальною гідністю;

наукове товариство України 60-х років, яке здійснювало коорди-наційну діяльність у країні щодо пожвавлення літературного процесу та актуалізації його тематики;

культурно-просвітницька та літературно-художня організація укра-їнських митців, яка виникла на межі 50-60-х років і вимушено припи-нила свою діяльність на початку 80-х pp.

підкреслюють, що культура є сукупність матеріальних та духовних цінностей, які створюються людиною в процесі її життєдіяльносі;

в своїй основі мають тезу про протилежність феномену культури природі;

розглядають культуру як форму самореалізації людини у всій її багатоманітнот.

в своїй основі мають тезу про протилежність феномену культури природі;

підкреслюють, що культура є сукупність матеріальних та духовних цінностей, які створюються людиною в процесі її життєдіяльносі

розглядають культуру як форму самореалізації людини у всій її багатоманітнот.

в своїй основі мають тезу про протилежність феномену культури природі;

підкреслюють, що культура є сукупність матеріальних та духовних цінностей, які створюються людиною в процесі її життєдіяльності;

розглядають культуру як форму самореалізації людини у всій її багатоманітноті.

культура засвоюється особистістю в процесі її соціалізації і являє собою сукупність загальноприйнятих зразків поведінки, мислення і світовідчуття

категорія „культура” позначає зміст суспільного життя і діяльності людей, штучні, створені людьми об’єкти (артефакти).

а) особистість – об’єкт культурного впливу;

б) особистість – суб’єкт культурної творчості;

в) особистість – носій певних культурних цінностей.

а) постають однією із суттєвих ознак культури;

б) не мають суттєвого значення для культури.

а) культурологія – інтегративна дисципліна, що вивчає зміст суспільної життєдіяльності людей;

б) культурологія – система наук про природу і суспільство;

в) культурологія – сфера природничонаукового знання.

а) гедоністичний;

б) аксіологічний;

в) комунікативний;

г) діалогічний.

а) масова культура;

б) елітарна культура;

в) контркультура;

г) концептуальна культура.

а) світоглядна;

б) оціночна;

в) нормативна;

г) регулятивна

а) захист людини від природи;

б) освіта людини;

в) регуляція відносин між людьми;

г) соціалізація людини.

а) соціальних;

б) гуманітарних;

в) інтегративних;

г) природничих

а) сукупність правил, яка визначає ідеальність образу;

б) виготовлені людиною речі, винайдені та використані нею засоби та способи дії;

в) знак, певний вид ідеографічного письма.

а) акультурація;

б) антропогенез;

в) антропосоціогенез.

праця

рефлексія

пасіонарність

гра

Г. Спенсер

О. Шпенглер

3. Фрейд

Й. Хейзінга

світоглядна

оціночна

нормативна

регулятивна

пізнавальна

перетворююча;

виховна

естетична