Лексикографія

лексика, лексикон, запас слів, який виявляється у варіанті мовлення 

розділ мовознавства, що розробляє теорію та практику укладання словників 

сукупність слів певної мови, її словниковий склад

орфографічні, орфоепічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні норми 

правильна вимова й наголошування слів, елементи культури мовлення  

графіка, орфографія, орфоепія, лексика, морфологія,синтаксис, стилістика, пунктуація

перекладних;

лексичних;

одномовних;

енциклопедичних.

це словник, який розкриває відомості про походження слів, первісне значення їх, подає найдавніші форми слова та відзначає  звукові зміни, яких зазнавало слово у процесі свого життя;

це словник, у якому засобами рідної мови розкривається значення слова, відзначають граматичні і стилістичні особливості його, наводяться зразки вживання слова у кожному з наведених значень;

це словник, який подає  відомості про нормативне написання слів і їх граматичних форм;

це словник, який інформує  про правильну літературну вимову й наголошення слів, їх форм.

комунікативну, номінативну;

інформативну, нормативну;

мислетворчу, естетичну;

естетична, виховну.

словники тлумачного типу, у яких зібрані слова, що недавно з'явилися в мові.

словники, які вказують на джерело запозичення слова.

словники, які розкривають джерело походження слова.

словники з  переліком слів літературної мови з позначенням нормативного наголосу і з вказівкою на вимову.

стаття на електронному носії інформації або розповсюджена електронними засобами масової інформації;

коротка форма подачі матеріалу   за певним планом;

стаття, що описує слово, словосполучення, їх значення, приклади вживання у словнику;

науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті. 

«Лексикон» Памви Беринди

Одинадцятитомний «Словник української  мови»

«Лексис» Лаврентія Зизанія

«Лексис» невідомого автора

унормована, регламентована та відшліфована форма української національної мови

це форма української національної мови, її складова частина, однакова на всій території її поширення  

устелені, загальноприйняті правила, взірці вживання мовних засобів у писемній та усній формі спілкування  

А НАСТ, -у, ч. Обледеніла кірка на поверхні снігу. Сніг тільки-но почав танути, але надвечір брався знову скляним настом і сліпуче блищав під місяцем і під зорями (З. Тулуб, Людолови, І, 1957, 356).

Б КАДИТИ (КУРИТИ, ПАЛИТИ) ФІМІАМ — занадто вихваляти когось, лестити комусь. Раби й підніжки всякої влади палять фіміам навіть земським начальникам (М. Коцюбинський, ІІІ, 1956, 154).

В МІГРЕНЬ (фр. migraine), син. гемікранія (грецьк. hemi — половина та kranion — череп) — фізіологічний розлад, що характеризується нападами головного болю частіше в одній половині голови. Біль при М. має пульсуючий характер і нерідко супроводжується нудотою, блюванням, непереносимістю яскравого світла, голосних звуків (фото- та фонофобія), а також сонливістю й млявістю після нападу (Н. В. Бездітко).

Г АБРИКОС, -а, ч. Те саме, що абрикоса. Абрикос — досить цінна кісточкова порода. Вона посухостійка, дуже вимоглива до тепла (Садівництво і ягідництво, 1957, 22).

діалектний

 морфемний

історичний

фразеологічний