Лексикологія

те, що слово означає;           

належність слова до певної частини мови;

те ж, що й граматичне значення.

білий сніг, білий голуб, біла заздрість;

тепле слово, добре серце, гострий ніж;

солодка цукерка, теплий одяг, срібна сережка;

срібна трава,  гострий кут,  холодний розум.

Вітер з гаєм розмовляє.            

У садку зеленіє трава.

Цвітуть хризантеми – квіти осінні.        

У ставку плаває риба.

що мають протилежне значення;

однакові за написанням і звучанням, але різні за лексичним значенням;

різні за написанням і звучанням, але близькі за лексичним значенням;

що вживають мешканці певного регіону.

велетень - гігант;            

мужній - сміливий;

силач -  велетень;            

велетень - карлик.

атлас – атлас;

абетка – азбука;

ганьба – честь;

талан – талант.

понеділок, вівторок, середа;

смішний, кумедний, грайливий;

дружній, злагоджений, приязний;

обрій, горизонт, небокрай.

виборний – виборчий, військовий - воєнний;

роман - Роман,  надія - Надія;

бювет – кювет, гриб – грибний;

хороший – поганий, рідний – чужий.

фразеологічного словника;

орфографічного словника;

тлумачного словника.

синонімами; 

антонімами; 

омонімами;

паронімами.

ефективні ліки;

людяний майдан;

будівельний майданчик;

ефектний одяг.

розділ науки про мову, який вивчає лексичне значення слова;

сукупність слів певної мови;

граматичне значення слова;

те, що слово означає.