Лексикологія

А) веселий – щасливий; швидкий – повільний

Б) далекий – близький; знайомий – маловідомий

В) музичний – музикальний; робочий – робітничий

Г) усміхнений – похмурий; усмішка – посмішка 

А) хапати дрижаки, п’ятами накивати, швидко втекти

Б) ні пари з уст, на сьомому небі, як кіт наплакав

В) стояти як пень, весела людина, зуб на зуб не попадає

Г) горло драти, дурня валяти, міцно спати

А) омоніми

Б) синоніми

В) пароніми

Г) антоніми

А) підводити підсумки, доказати теорему

Б) влучне слово, на протязі року

В) вірне пояснення, розгорнути зошит

Г) брати участь, переказати кошти

застарілі слова

власне українські слова

активна лексика

запозичені слова

омоніми — це слова, однокові або подібні за звучанням, але різні за лексичним значенням.

синоніми — це слова тотожні або близькі за значенням, але різні за звучанням

пароніми - це різні за значенням слова, однакове звучання яких зберігається лише в окремих граматичних формах

антоніми — це слова з протилежним лексичним значенням, однак поєднані певним спільним фактором

помисливий — легковажний

схарапуджений — бадьорий

опецькуватий — лагідний

знавіснілий — спокійний

уживання слів у властивому значенні

основний, реальний зміст слова 

порушення відповідності між явищем і способом його називання

фразеологічні, енциклопедичні 

тлумачні, орфорграфічні, орфоепічні, етимологічні,словотвірні, лексичних груп, спеціальні 

словник професіоналізмів та діалектний

орфографічні, орфоепічні, лексичні, морфологічні, синтаксичні, стилістичні, пунктуаційні норми 

правильна вимова й наголошування слів, елементи культури мовлення  

графіка, орфографія, орфоепія, лексика, морфологія,синтаксис, стилістика, пунктуація

унормована, регламентована та відшліфована форма української національної мови

це форма української національної мови, її складова частина, однакова на всій території її поширення  

устелені, загальноприйняті правила, взірці вживання мовних засобів у писемній та усній формі спілкування  

лексика, лексикон, запас слів, який виявляється у варіанті мовлення 

розділ мовознавства, що розробляє теорію та практику укладання словників 

сукупність слів певної мови, її словниковий склад

У всіх позиціях;

у всіх словах перед складом з наголошеним [у];

лише в деяких словах перед складом з наголошеним [у];

лише в деяких словах перед складом з ненаголошеним [у].

Морфологічні.

Орфоепічні.

Лексичні.

Синтаксичні.

Державна мова

Літературна мова

Мовна норма

Діалект

Орфоепічні норми

Акцентуаційні норми

Орфографічні норми

Пунктуаційні норми

багаточисленні випадки

непереборне бажання

уповільнена реакція

тривалі перемовини

промінь ─ пломінь

 вникати - уникати      

факт- фунт

розпещений - розбещений

це словник, який розкриває відомості про походження слів, первісне значення їх, подає найдавніші форми слова та відзначає  звукові зміни, яких зазнавало слово у процесі свого життя;

це словник, у якому засобами рідної мови розкривається значення слова, відзначають граматичні і стилістичні особливості його, наводяться зразки вживання слова у кожному з наведених значень;

це словник, який подає  відомості про нормативне написання слів і їх граматичних форм;

це словник, який інформує  про правильну літературну вимову й наголошення слів, їх форм.

пуд солі з'їсти

язика проковтнути

зуби з'їсти

продавати зуби

як мокра курка

як кіт наплакав

хоч голки збирай

хоч око виколи

опускати руки

знімати стружку

потрапити в тенета

допікати до живого

як [е^и], то як [и^е];

як [и^е]

як [е^и]

як [і]

орфографічного

ортопедичного

тлумачного

орфоепічного