Леся Українка ''Лісова пісня'' . Зміст

трьох дій

чотирьох дій і прологу

двох дій і епілогу

прологу й трьох дій

той зруйнує хатинку Потерчат

Русалка ''не хоче сидіти край рибалки''

''зрадлива і лукава в нього вдача''

той хоче забрати в Русалки ''вінець перловий''

хижку ставити

поквитатися з лісовими духами

зустрітися з Водяником

подружитися з Лісовикои

весна

мелодія Лукашевої сопілки

скрипіння верби

буйний порив емоцій Перелесника

в нього ''голос чистий, як струмок, а очі - непрозорі''

його ''сопілка має кращу мову''

пожаліла Лукаша, який ''осиротів ... з матір'ю-вдовою''

''сподівалась: може, миленький пригорне''

Русалки

Потерчат

Водяника

Куця

Русалка

мати Лукаша

Килина

Лісовик

матері Лукаша

Килині

дядькові Леву

Лукашеві

з таких дівок не бувають люди

''щоб ... людські клопоти збагнути, то треба справді вирости не в лісі''

закохався в Килину

''своїм життям'' не зміг ''до себе дорівнятись''

не бути схожою на відьму

сподобатися Килині

догодити матері Лукаша

Їй сподобалася латана сорочка й вузька спідниця

''серце нескупе, що скарбів своїх ... не криє''

красу, ''якій вік довгий не судився, яка на те й зросла, щоб полягти''

осінню позолоту лісу

корову турського заводу

дядька Лева Лісовикові

Мавки Перелесникові

Лукаша Мавці

Килини Лукашеві

він звик волю шанувати

''там не ходить воля, - там жура тягар свій носить''

''німого в лісі ... нема нічого''

бо ''люди - як птахи: клопочуться, будують кубельця, щоб потім кинути''

Лукашеві

Перелесникові

''Тому, що в скалі сидить''

''Тому, що греблі рве''

бо Мавка ''в серці знайшла ... слово чарівне, що озвірілих в люди повертає''

бо Мавка збагнула, що забуття їй не суджено

бо Килина зрубала й продала дуба, якого ''дядько Лев заклявся не рубати''

бо Мавка перетворилася на вербу

Перелесник ''вогненним змієм-метеором обіймає вербу''

Лукаш відмовляється йти в село з лісу

Лісовик помстився за Мавку

''сі баби зовсім не вміють жити як слід'' із лісовими мешканцям

вона ранить руку серпом, аби Русалка Польова ожила бодай на один день

заступає дорогу Злидням до Килининої хати

повертає Лукашеві людську подобу

одягає людське вбрання, аби догодити матері Лукаша

зіставлення світу людини й світу природи у їх гармонійних і дисгармонійних взаєминах

розкриття зв'язку людини й природи, безсмертя людських цінностей, добра і зла, волі як основного джерела щастя, різниці між високим покликанням душі та дрібним буденним життям

зображення казково-фантастичного світу природи

гімн вільній людині; єднанню людини й природи

дядька Лева

Перелесника

''Того, що греблі рве''

Лукаша

''Ти сам для мене світ, миліший, кращий, ... а й той покращав''

''Що лісове, то не погане - усякі скарби з лісу йдуть...''

''Щоб наші клопоти людські збагнути, то треба справді вирости не в лісі''

''ти жебрацькі шати скинути не хочеш, бо ти забула, що ніяка туга краси перемагати не повинна''

Лісовика

Перелесника

дядькаЛева

Водяника

зустріч Мавки й Лукаша

повернення Килини з матір'ю Лукаша в село; смерть Лукаша

зрада Лукаша. Мавку забирає ''Той, що в скалі сидить''

пожежа

Лукашеві

Перелеснику

Куцю

Водяникові

''Хай говорить серце ... Невиразно воно говорить, як весняна нічка''

''Ти стоптав дивоцвіти без ваги попід ноги''

''Ні, ти сам для мене світ, миліший, кращий, ніж той, що досі знала я''

''Чом ти, берізонько така журлива? Глянь, моє серденько, таж я щаслива!''