Леся Українка, Микола Вороний, Олександр Олесь.

Вілінська

Косач

Кобринська

Барвінок

сумніви щодо можливості одужання хворої молодої людини

 заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості

заперечення права молодої людини на справжнє щастя

місце митця в суспільному житті

порівняннях

оксиморонах

паралелізмі

антитезі

без надії сподіваюсь

надія помирає останньою

боротьба до кінця

мовчати – кричати

Поділля

Буковини

Слобожанщини

Полісся

Мавка перетворюється на вербу 

Перелесник запалює вербу

Лукаш пробуджує Мавку грою на сопілці 

«Той, що в скелі сидить» забирає Мавку 

Русалка

Килина

Доля

мати Лукаша

Перелесник

Мавка

Той, що греблі рве

Лісовик

 «Contra spem spero»

"Стояла я і слухала весну"

"Мріє, не зрадь!"

"Лісова пісня"

війни і миру

людини і природи

кохання і зради

добра і зла

людини і мистецтва

«Того, що в скалі сидить»

Лукаша

Килини

Дядька Лева

 Одвічна проблема реалізації творчої особистості

 Перемога вільного високодуховного життя над обивательщиною, буденщиною

 Проблема соціальної нерівності людей

Проблема збереження природного середовища

  Проблема необхідності  гармонізації, одухотвореності  світу людей.

Микола Вороний – звернувся з відкритим листом до українських письменників

Микола Вороний – «ідеолог» модернізації української літератури

Микола Вороний – автор збірки «З вершин і низин»

Микола Вороний поєднував активнумлітературну працю з театральною

романтизму

символізму

експресіонізму

реалізму

імпресіонізму

Весняний солов’їний спів викликає в уяві читачів усталену асоціацію: весна – пора кохання.

У поезії переважає піднесено-оптимістична настроєва тональність. Мотив боротьби узгоджується з мотивом творчості, а символічний образ слова-зброї висувається на передній план.

З окремих деталей вимальовується реальна зустріч: осінній вечір і жіночий силует на «туманному обрії».

У початковій строфі прихід весни перетворюється в поетичній уяві автора на урочисту й яскраву містерію.

щоб уяскравити символічний образ весни

щоб показати, що кохання в усіх народів виявляється однаково

щоб підкреслити плинність життя

щоб закликати читачів до заняття науками.

щоб наголосити на припустимості укладання угод з дияволом

рік написання

образ батьківщини

визнання митцями свого безсилля в реальній боротьбі

образ слова-зброї

порівняння слова з птахом

у творі зображено конфлікт між мрією та дійсністю, героєм і юрбою

твір не має позитивних персонажів

твору властиве уникнення життєвої конкретики й символічний підтекст

драматичний етюд представляє епізод із одноплановими персонажами, котрі сприймаються як образи-символи

у творі персонажі не мають імен

з’ясовується, що ніякої казки не існує

«Він» бачить вхід у Казку, але не може повести туди інших, бо вони його покинули

головний герой гине

юрба разом із своїм провідником повертається додому

«Він» приводить своїх послідовників у Казку

краса кохання, молодості, щастя

оптимістичний погляд на життя

сенс людського життя;

краса літньої української ночі

Олександр Олесь – поет-лірик нової символістської літератури

Справжнє прізвище Олександра Олеся – Кандиба

Поезія «Чари ночі» представляє громадянську лірику Олександра Олеся

 Покладений на музику, вірш «Чари ночі» став відомим романсом

музичний, музикальний, ритмічний

 фантастичний, казковий, містичний

пригодницький, авантюрний, гострий

  чуттєвій, сльозливий, тонкий

«Арфами, арфами..»;

«Ви знаєте, як липа шелестить…»;

«Блакитна панна»;

«Чари ночі»;

Іван Франко

Леся Українка 

Олександр Олесь

Микола Вороний