Ліна Костенко "Маруся Чурай". ​Персонажі: характеристика, основні цитати...

До головних персонажів твору відносяться

Коли в похід виходила батава,

Її піснями плакала Полтава.

Що нам було потрібно на війні?

Шаблі, знамена і її пісні - так говорить про Марусю

Ця дівчина не просто так, Маруся.

Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.- говорить про Марусю

«…пішов у смерть — і повернувся в думі,

і вже тепер ніхто його не вб'є.» - сказано про

«Матір'ю усьому на землі» називає

Маруся пояснює основну причину трагедії свого кохання словами

"В нас на кутку його не люблять наші. 

Шляхетний дуже і чолом не б'є.

Він, - каже, - гордий. З ним не звариш каші. 

Він і мовчить, бо дума щось своє". - так характеризують

«І знов земля кипить у боротьбі,

І знову я належу не собі» - говорить

«Як він уміє красно говорить!

Які у нього займища і луки!

Вся Україна полум'ям горить,

Він і на цьому теж нагріє руки» - так характеризується

Коса білява, куца і товста.

Як реп'яшки, зелені оченята

І пишно закопилені вуста. - це портрет

... знали ж всі, і Галя не глуха,

що сватав ту, а в тої опинився.

А хто із нас, як кажуть, без гріха? - говорить

При чому тут пісні?

Вона ж на суд за інше зовсім ставлена.

І потім, бачте, чутка є, ги-ги,

що свідок цей – особа зацікавлена.

Його слова не мають тут ваги. - говорить

Отож, скажу відкрито і вселюдно.

Буває всяко, доля – не черінь.

Любов – це, люди, діло неосудне.

По всі віки. Во вік віків. Амінь! - так захищає Марусю

Ну, є ж про зраду там які статті?

Не всяка ж кара має буть незбожна.

Що ж це виходить? Зрадити в житті 

державу – злочин, а людину – можна?! - говорить прямо

За ті пісні, що їх вона складала,

за те страждання, що вона страждала,

за батька, що розп'ятий у Варшаві,

а не схилив пред ворогом чола,

не вистачило б городу Полтаві,

щоб і вона ще страчена була! - виступає на захист Марусі

Страшне це діло, діло небуденне.

А всі почути вирока спішать

Воно, скажу вам, легше, як на мене,

діла у битвах шаблею рішать. - так висловлює свою думку

категорично виступає проти відплати злом за зло:

Але ж, мабуть, ми правди не зурочим,

що світ вже так замішаний на злі,

що як платити злочином за злочин,

то як же й жити, люди, на землі?

Ще не старий. І славу мав, і силу.

(Про нього потім думу іскладуть.

Мине сім літ – і голову ці сиву

Виговському на списі подадуть).- так Ліна Костенко описує

Чого рвеш комір? Тут хіба задуха?

Е, ні, стривай, нічого це не дасть.

В житті найперше – це притомність духа,

тоді і вихід знайдеться з нещасть. - втішає Івана Іскру

Ми з нею рідні. Ми одного кореня.

Мабуть, один лелека нас приніс.

Батьки у нас безстрашні й невпокорені

і матері посивілі од сліз. - ці слова характеризують пару

Об чім журитись? Дівка не галера.

Тебе до неї Бог не прикував. - звертається до Гриця

"Знайшов собі ти дівчину до пари,

а я ускочив під дурного греблю". - скаржився

Було, не вип’є, бідна, і не з’їсть,—

уся пішла в роботу і у злість.

Така уже зробилась, як Яга" - так характеризується

Життя – така велика ковзаниця.

Кому вдалось, не падавши, пройти? - ділиться своїми думками