Лесько Черкес прагнув урятувати Марусю за давнім козацьким звичаєм.
На думку дяка, «у душі людській, крім видимого неба, є дванадцять всячеських небес».
Маруся зізналася дякові, що від зустрічі з ним їй потепліло на душі.
Мандрівний дяк залишив дівчині на згадку намисто.
Окрім Івана Іскри, у козацькій чаті був Лесько Черкес.
Дід Галерник сказав Іванові: «Душа у тебе має бути каменем».
За словами Івана, Маруся «мовчить і думає піснями».
Горбань пропонував іти послом до шляхти.
Іван сказав: «…Так і живу. Минаю, наче хмарка».
Маруся зовні була схожою на матір.
Народна поетеса взяла від батька його мовчазність.
Позбавившись облоги, Полтава подала голос «дзвоном цвинтарної церкви».
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома