Ліна Костенко. Роман у віршах "Маруся Чурай"

Лесько Черкес прагнув урятувати Марусю за давнім козацьким звичаєм.

На думку дяка, «у душі людській, крім видимого неба, є дванадцять всячеських небес».

Маруся зізналася дякові, що від зустрічі з ним їй потепліло на душі.

Мандрівний дяк залишив дівчині на згадку намисто.

Окрім Івана Іскри, у козацькій чаті був Лесько Черкес.

Дід Галерник сказав Іванові: «Душа у тебе має бути каменем».

За словами Івана, Маруся «мовчить і думає піснями».

Горбань пропонував іти послом до шляхти.

Іван сказав: «…Так і живу. Минаю, наче хмарка».

Маруся зовні була схожою на матір.

Народна поетеса взяла від батька його мовчазність.

Позбавившись облоги, Полтава подала голос «дзвоном цвинтарної церкви».