Літератест: як добре ви знаєте творчість українських письменників

Який твір ( автор) характеризує дана цитата

- Педанти здивувалтсь і замовкли, жовчні люди схопили цю книжку з наміром потішитися, вилаяти її, знищити зухвалого письменника.

Заклик Лови летючу мить життя ! Чаруйсь, хмелій, впивайся... належить ліричному герою твору

У якому творі ( автор) герой працює повіреним одночасно на дві ворожі сторони

Борітеся — поборете. Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!» - хто автор рядків (( назва твору)

..Морем в бурю їхать слизько, Човнів ніхто не підкує.( Автор та назва твору)

«— Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить.

— Гарна… мордою хоч пацюки бий; сама товста, як бодня, а шия, хоч обіддя гни...

— Але ж ти й вередливий! То сватай Хотину Корчаківну, — сказав Лаврін і засміявся.

— Чи ти здурів? Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду в неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив».( Автор , назва твору)

«Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає».( Автор та назва твору)

Приказка «Лайкою та криком згоди не дійдеш» ілюструє проблему твору

Життєпис злочинця, зображений па широкому суспільному тлі, є темою твору, де персонаж

«Дворянські порядки» намагається завести у своєму домі персонаж твору, автор якого

Слова

Ні, любий, я тобі не дорікаю,

а тільки - смутно, що не можеш ти

своїм життям до себе дорівнятись…

говорить

“Біжу на подвір'я. А там бряжчать залізні цепи і люто ґвалтують собаки. Великі білі вівчарки, наче ведмеді, скачуть на задніх лапах, і скаче на них довга кудлата вовна”.       “Ну, чого ти, собако... як тебе звать? Ну, годі, Оверко... Не чує, не бачить. Скачуть червоні очі, скаче широкий лоб і білі хутряні ногавиці. Рветься й не може вискочить зовсім зубата лють з глибокої пащі і лиш підкида копицею вовни. ( Автор, назва твору)

Недалеко от Богуслава, коло Росi, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в'ється гадюкою мiж крутими горами, мiж зеленими терасами; од яру на всi боки розбiглись, неначе гiлки дерева, глибокi рукави й поховались десь далеко в густих лiсах.( Автор, назва твору)

Старезний, густий, предковiчний лiс на Волинi. Посеред лiсу простора галява з плакучою березою i з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп'я та очерети, а в одному мiсцi в яро-зелену драговину - то береги лiсового озера, що утворилося з лiсового струмка. ( Автор, назва твору)

Не можу слухати меланхолійної музики. А вже найменше такої, що приваблює зразу душу ясними, до танцю визиваючими граціозними звуками, а відтак, зрікаючися їх незамітно, ллється лиш одною широкою струєю смутку! Я розпадаюся тоді в чуття і не можу опертися настроєві сумному, мов креповий флер, якого позбутися мені не так легко. Зате, як пронесеться музика блиску, я подвійно живу.( Автор, назва твору)

Надворі весна вповні. Куди не глянь — скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в своїм розкішнім убранні… Поле — що безкрає море — скільки зглянеш — розіслало зелений килим, аж сміється в очах. Над ним синім шатром розіп’ялось небо — ні плямочки, ні хмарочки, чисте, прозоре — погляд так і тоне…( Автор, назва твору)

По весні ... ро­ку двоє по­до­рожніх, вер­хи на доб­рих ко­нях, ізбли­жа­лись до Києва з Біло­го­родсько­го шля­ху. Один був мо­ло­дий собі ко­зак, зброй­ний, як до війни; дру­гий по одежі і по сивій бо­роді, ска­зать би, піп, а по шаб­люці під ря­сою, по пісто­лях за по­ясом і по дов­гих шра­мах на ви­ду - ста­рий «ко­зар­лю­га» ( Автор, назва твору)

Сумно і непривітно тепер в нашій Тухольщині! Правда, і Стрий, і Опір однаково миють її рінисті, зелені узберіжжя, луги її однаково покриваються весною травами та цвітами і в її лазуровім, чистім повітрі однаково плавле та колесує орел-беркут, як і перед давніми віками. Але все інше як же змінилося! І ліси, і села, і люди!( Автор, назва твору)

...був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині ... Не знати, чи то вічний шум Черемошу і скарги гірських потоків, що сповняли самотню хату на високій кичері, чи сум чорних смерекових лісів лякав дитину, тільки Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі.( Автор, назва твору)

Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути

( Твір, герой)

На небі сонце — серед нив я. Більше нікого. Йду. Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі. Вітер набива мені вуха шматками згуків, покошланим шумом.( Твір, герой)

Щоб наші людські клопоти збагнути, то треба справді вирости не в лісі.

( Назва твору, герой)

Нащо ж дворянство нам здалося, коли воно горе приносе? Краще жить на свiтi щасливим мужиком, нiж нещасним паном, - це всяке зна!..

( Назва твору, герой)