Література XX сторіччя

"Сміливі завжди мають щастя" - такою є ідея твору

"Ми з нею рідні. Ми з одного кореня.

Мабуть, один лелека нас приніс

Батьки у нас безстрашні й невпокорені

і матері посивілі від сліз", - так про себе й Марусю Чурай говорить

«Чомусь я часто, коли не щодня згадую про Сосницю і про вас усіх, особливо про батька і про Вас, моя рідна старенька мамо. Очевидно тому, що й сам уже сивий.., почав визирати в холодне чуже вікно — а чи не пливуть до мене в гості молоді літа деснянською водою на дубах», — писав про задум свого твору

"Завоювати і зробити своїм зрусифіковане українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом" прагне

Справжнє прізвище автора твору "Сом" -

«Це була наша друга Україна, синку... І назви наші люди подавали тут свої, сумуючи за рідним краєм: Київ, Чернігівка, Полтавка, Україна, Катеринославка, Перяславка тощо», — розповідає героїня твору

«Тобі дано і вірити й кохати.

А що мені? Які такі куші?!

Нелегко, кажуть, жити на дві хати.

А ще нелегше — жить на дві душі», — зізнається герой твору

"Ще як я підходив до загсу - думалось: а що, як там сидить не службовець, а українець? Почує, що міняю, так би мовити, його українське - і заноровиться... І навпаки думалось: а що, як сидить такий, що не тільки прізвище, всю Україну змінив би?" - ділиться враженнями головний герой твору

«Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?» - це один з епіграфів

твору, де діють

«Філологічним водевілем» назвав автор свій твір

У рядках

В соняшника були руки і ноги,

Було тіло – шорстке і зелене.

Він бігав наввипередки з вітром,

Він вилазив на грушу,

І в пазуху рвав гнилиці,

І купався коло млина,

І лежав у піску,

І стріляв горобців з рогатки

основним художнім засобом є

Прочитайте уривок з кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна», визначте, якою є функція цього уривка в тексті.

«Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм. Коли ж обертаюсь я часом до криниці, з якої пив колись воду, і до моєї білої привітної хатини і посилаю їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише «помилку», яку роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, душі народні живі всіх епох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства. Світ одкривається перед ясними очима перших літ пізнання, всі враження буття зливаються в невмирущу гармонію, людяну, дорогоцінну. Сумно і смутно людині, коли висихає і сліпне уява, коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та юнацтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденного, ніщо не гріє її, не будить радості ані людяного суму. Безбарвна людина ота, яку посаду не посідала б вона, і труд її, не зігрітий теплим промінням часу, безбарвний».

«Неси мене, коню… коли б хоч не пізно…

Шляхи перекриті… і варта не спить…

Якщо я впаду — неврятована пісня,

задушена пісня в петлі захрипить!» –

з такими думками поспішає до гетьмана

«Поезія — це завжди неповторність, / якийсь безсмертний дотик до душі», — заявляє автор вірша

Письменник Лозов’ягін обрав собі псевдонім

Остап Вишня започаткував жанр

«А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі. За двадцять чотири роки спільного їхнього життя… послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись Милосердному», — писав про своїх батьків

«На його зшитки із записами лекцій виник такий попит, що їх вирішено розмножити на машинці. Зокрема в галузі теорії ймовірності та вищої математики він зразу піднісся на ступінь загальновизнаного маестро» –

сказано про

«Ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу! У моєму сміхові завжди бачив народ…», - сказав

До письменників «Розстріляного відродження» належить

Героїню п’єси М.Куліша «Мина Мазайло» Мотрону Розторгуєву (тьотю Мотю) терміново викликали з Курська, тому що

«За тобою завше будуть мандрувати / Очі материнські і білява хата», - каже синові героїня твору

До письменників-«шістдесятників» належать

Олесь Гончар назвав «витязем молодої української поезії»

"Йдучи начебто від християнства до поганства, поет утілював у повноцінних художніх образах природність буття людини і її мислення, ту оживленість світу, яку він знаходив у лемківському фольклорі" - сказано про