Літературна гра "Так чи ні?" за оповіданням В.Дрозда "Білий кінь Шептало"

Шептало змалку ненавидів табун, гурт, загорожі.

Конюх Степан ставився до Шептала, як і до всіх конів.

Шептало найбільше любив крутити привід і їздити до міста.

Інстинкт білого коня підказав йому, що рано чи пізно люди зломлять його.

Шептало не розумів ,чому деякі коні на кожному кроці огризаються. показують свій характер, адже цим нічого не досягнеш, крім батога.

Коли Степан зненацька вдарив шептала, того охопив глибокий відчай.

На удар хлопчика Шептало не звернув уваги.

Шептало упав на траву і сумно задрімав, не відчуваючи дощу, не здригаючись від грому та блискавок.

Шепталові вже ніколи не хотілося почути голос злого конюха

Викупавшись у річці, Шептало все ж не став білим конем, як раніше, а залишився брудно-сірим.

Кінь був згоден уже, щоб його покарали, аби лише повернутися до стайні.

Шептало думав, що головне, щоб він знав про свою білизну, а про чуже око краще лишитися колишнім.