Літературознавчі терміни.

Частина віршованого тексту, одиниця вірша.

Співзвучність закінчень слів у віршованих рядках.

Складовий компонент сюжету, вирішення конфлікту твору.

Зле, в'їдливе висміювання серйозних вад у характері персонажів, подіях та явищах громадського або побутового життя з тим, щоб викрити її потворну сутність.

Напрям у європейській літературі другої половини ХVІІІ - початку ХІХ ст., що характеризується прагненням відтворити світ почуттів простої людини й викликати у читача співчуття до героїв.

Організована в життєво правдоподібну картину система подій за участю певних персонажів.

Узагальнена основа змісту художнього твору, те, про що в цілому йдеться в ньому.

Двоскладова стопа з наголосом на першому складі.

У силабо-тонічному віршуванні двоскладова стопа з наголосом на другому складі.

Особлива форма естетичного освоєння світу, при якій зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність.

Один із провідних напрямів у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці ХVІІІ ст. у Німеччині. Його представники виступали проти нормативності класичного мистецтва.

Важливий елемент сюжету: момент напруження в розвиткові змальованих у творі подій.