М. Хвильовий. « Я( Романтика)»

новела

оповідання

роман

поема

повість

Леся Українка

Ольга Кобилянська

Михайло Коцюбинський

Василь Стефаник

Іван Франко

головна ідея твору: засудження революційного фанатизму

літературний напрям, течія: модернізм, імпресіонізм

час подій: 20-ті роки ХХ століття

розповідь від третьої особи

місце подій - палац розстріляного шляхтича

синедріон виносить вирок бандуристам

Андрюша просить "Я" відпустити його на фронт

мати "Я" є черницею та ходить у монастир

Андрюша пропонює "Я " відпустити матір

"Я" відпочиває тільки тоді, коли приходить до матері

"...зовсім чужа людина, бандит — за одною термінологією, інсургент — за другою"

"Так! — схопили нарешті й другий кінець моєї душі! Вже не піду я на край города злочинне ховати себе"

"...але я раптом почуваю себе жалким, нікчемним і пізнаю, що від мене відходять рештки волі"

"Вона знову каже, що я, її м'ятежний син, зовсім замучив себе"

"...впав на коліна й просив милости"

"...бачу тільки білу лисину й надто високий лоб"

"...з холодним розумом і з каменем замість серця"

"...злий геній"

"...главковерх , чорного трибуналу комуни,— нікчема в його руках, яка віддалася на волю хижої стихії"

"...мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт"

"...низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс"

"...зібрав тонкі зблідлі губи і впав у безпардонно-плаксивий тон"

"...палач із гільйотини"

"...завше був солдатом революції, i тільки тоді йшов з поля, коли танули димки й закопували розстріляних"

"...не раз мусів стояти у відділі кримінальної хроніки"

"... невеселий комунар "

"...наївний, .... остаточно нічого не розуміє"

"... знову тягне своє азіятське: "ала-ла-ла" "

"...хоче подалі від цього чорного брудного діла"

"...поспішно робив свій хвостик під постановою"

"... сказала глухо й мертво:

— Слухайте, я мати трьох дітей!..."

"...Як зрізаний колос, похилилася вона на мене"

"...завтра піде в манастир"

"...знову каже, що я, її м'ятежний син, зовсім замучив себе"

"...наївність, тиха жура і добрість безмежна"

у палац розстріляного шляхтича приводять наповп черниць, серед яких "Я" впізнає матір

"Я" йде мертвим степом туди, де горять вогні загірної комуни

Андрюша просить "Я", аби той відпустив його на фронт

відступ інсургентів

з-поміж черниць, яких привели до «чорного трибуналу», «Я» впізнає свою матір, але виносить присуд: «Розстрілять»

збереження людської індивідуальності

позбавлення людини свідомого вибору, тиск на неї обставин та інших людей

протистояння добра злу

статусу людини в суспільстві

повне звиродніння людини під тиском тотального підкорення особистості сліпій вірі

"біль і мука тепліють у лампаді фанатизму"

"за вікном ішли росяні ранки"

"я беру її милу голову і кладу на собі груди"

"душний грім ніяк не прорветься з Індії"

"там піняться гори"