Микола Магера "Чубчик".

Оповідання

Вірш

Казка

Легенда

Горобець

Шпак

Ворона

У птаха був дзвінкий голос.

У нього був невеликий чубчик.

Шпачок скубся з іншими птахами.

Мати й батько годували маленьких.

Батьки вчили співати по-шпачиному.

В шпаківні панували злагода і мир.

Мати й батько годували маленьких.

Батьки вчили співати по-шпачиному.

В шпаківні панували злагода і мир.

Спочатку треба навчитись співати по-шпачиному.

Треба народитися соловейком.

Треба слухатися батьків.

Він кричав, що не хоче такого роду.

Так, йому набрид свист шпаків.

Він говорив, що люди не слухають їх так, як соловейків.

Що шпаки прилітають ранньою весною, коли снігу ще багато на полях і лісах.

Діти й дорослі радіють їхньому свисту.

Шпаки приносять на крилах весну.

До зозулі

До найстаршого солов'я

До жайворонка

Бо усе літо вчився у інших птахів.

Він вивчив "цінь-цінь", "кра-кра" і "тьох-тьох".

Він навчався співу у найстаршого птаха.

У синиці від реготу сльози висунули на очах.

Соловейко сміявся, аж за боки брався.

Ворона мовчала.

Горобці поохрипли, що не могли й слова вимовити.

Ні, він нічого не зрозумів.

Так, він вирішив слухати своїх батьків.