Модри Камень

Юрій Яновський

Микола Хвильовий

Олександр Довженко

Олесь Гончар

Микола Фітільов

Олександр Біличенко

Павло Губенко

Іван Лозов'ягін

новела

нарис

оповідання

есе

неоромантизму

неокласицизму

реалізму

натуралізму

Степан, Надійка

Сев, Тайях

Мокій, Лина

Тереза, Ілля

розвиток дії

кульмінація

зав'язка

експозиція

автор

головний герой твору

Ілля

товариш Іллі

"Тихо дзвонить хвоя смерек, тихо шепчуть ліси холодні сни літньої ночі, плачуть дзвінки коров, і гори безперестанку спускають сум свій в потоки. 3 лускотом й зойком летить десь в долину зрубане дерево у лісі, аж гори одвітно зітхають,— і знову плаче трембіта. Тепер вже на смерть…"

Зараз ми маємо час! Зараз я доскажу вам усе недосказане тоді. Слухайте ж! Чуєте, як лущать зелені спини гір, гріючись на сонці? А небо над нами, весняне й високе, гуде од вітру, мов блакитний дзвін!.. Слухайте ж!

"Мандрівник помалу, тихенько звівся. Не спускаючи очей із звірка, хижих, запалених раптовим вогнем лютого голоду, почав ледве помітно підкрадатись. "Піймати". Ним заволоділо непереможне бажання піймати цей живий шматочок крові і м'яса. Це ж у ньому його порятунок!" 

«Я не оглядаюсь. Коло хати мати-зозуля кує менi розлуку. Довго-довго, не один десяток рокiв буде проводжати мене мати, дивлячись крiзь сльози на дорогу, довго хреститиме менi слiд i стоятиме з молитвами на зорях вечiрнiх i ранiшнiх, щоб не взяла мене нi куля, нi шабля, нi наклеп лихий».

в Чехії

в Болгарії

в Польщі

в Словаччині

красивий

таємний

далекий

голубий

"...став спадкоємцем великої шевченкiвської любови до України. Це був його вроджений злочин за большевицького режиму, який боявся любови як синонiму Бога. Бо то сила незбагненна, що всiх пересилює…"

"...досконало знав і відчував український світ, його дух і найглибші традиції. А вже щодо України сучасної, то ліпшого знавця, ніж ..., мабуть, не було серед письменників".

"...людина, чиє життя і творчість — одне уперте й героїчне, велике ні: ні — русифікації, ні — цензурі, ні — безправ’ю, ні — нелюдяності й тисячі менших ні, пронесені і стверджені крізь тортури і фронти, крізь подвиг праці і працю подвигу".

"...сміливо розламав замкнені рамки прозової мови, …показав нам не тільки безмежність людини і світу, а й безмежність мови, безмежність літератури".