МОРФОЛОГІЯ. ДІЄПРИКМЕТНИК. ДІЄПРИСЛІВНИК. 10, 11 клас

люблячий, коханий, улюблений, пещений

погоджений, стрижений, записаний, письменний

оновлений, оновлюючий, зроблений, лежачий

вишитий,

Земля здригалась, чекаючи дощу.

Незабаром, швидко наближаючись, посунули важкі громаддя хмар.

Ударяючись об повалені паркани, вітер тоскно завивав.

Я ще ніколи не бачив стільки калини й оглядав прибиті морозом кетяги.

Цвіли соняшники, цвіла молода картопля, добре прополота.

Світ природи сповнений дивовижних барв, чудових звуків, досконалих рухів і форм.

Легенький вітерець, підхоплений силою вогню злітав догори та розходився навколо.

Польова дорога перетинала бруківку, обсаджену осокорами.

Від весняного грому сколихнулися налиті соком берези і верби.

Не спитавши броду, не лізь у воду.

Я чую пісню, в щасті співану.

Сидіти склавши руки.

Христя, почувши нестямний голос, підійшла до дверей.

На столі лежав зошит із зробленим домашнім завданням.

Ніхто не годен вищі барви вбити, даровані мені святим чуттям.

Оспівана в українських піснях материнська любов є основним мотивом збірки.

Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена.

Василь був почесним гостем на цьому пишному прийомі.

працьовитий, працюючий, опрацьований

існуючий, зніяковілий, змужнілий

виконувана, в’ялий, упорядкований,

пом’якшений, зм’якшений, м’який

дрібненький, здрібнілий, подрібнений

Душа, переповнена щастям, часто буває німа

Затуманилась весняна кіч, осяяна цвітом яблуні.

Омиті росами квітки розтулюють повіки.

Внизу виднілися затоплені молочним туманом міжгір’я.

З уявленням про красу тісно пов’язана гармонія.

Коло святкового столу заставленого усяким свяченим стояла Олеся.

Усе спить поморене денною працею усе набирається сили.

Припорошена порохом стерня умлівала від сонця.

Карпатські гори одягнені в смерекові ліси стоять у німій величі.

Завжди зі смаком одягнена вона справляла враження вихованої панночки.

Над Максимом нахилилося почервоніле від гніву й туга лице Тугара Вовка.

Затуманене легкими й прозорими хмарками над містом пливло сонце.

Потомлені далекою дорогою і літньою спекою коні ступали ліниво.

Вона любила холодні осінні ночі наповнені місячним сяйвом.

Довго чув я полонений сном солов’їну пісню за моїм вікном.

діюче законодавство

бувші випускники

головуючий на зборах

відстаючий учень

ходяча енциклопедія

вируюче море

захоплююче оповідання

мандруючий сюжет

балакуча сусідка

перемігший у битві

Невеличка пасіка була обгороджена низьким тином.

Ми розмістилися на добре вимощеному возі свіжою травою.

Під насупленими волохатими бровами дідуся запали розумні сірі очі.

Корній, овіяний весняним вітром, тепер виношував новий задум.

Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, пропахлі роменом.

Розбуджені громом, умиті дощами, хлібороби оглядали поля.

Нагріта за день весняним сонцем, чорнорілля дихала парою.

Ожила земля, скупана в молочних випарах ранкових туманів.

Нарівні з вікном тьмяно біліли припорошені пилом розквітлі акації.

Гарячі коні помахували головами, обтиканими виноградним листом,

Співають ідучи дівчата.

Багаття розгорілося; гілля весело палало, шиплячи, тріскаючи.

Раділи люди встаючи.

Блискавиці шматували чорне небо, розколюючи важкі темні олив’яні хмари.

заслухавши, вирішивши, знаючи, кохаючи;

сказаний, посивівши, заспівавши, роблять;

вантажити, сказавши, працюючи, дарувавши.

Тепер, співаючи, дівчата тією стежкою ідуть.

Дівчина крізь сльози безмовно кивнула головою і потисла козакові руку.

Незважаючи на втрати, настрій у бійців був піднесено войовничий.

З Ташані густою хвилею котилася пара, затоплюючи троянівську долину.

Він не стогнав, він умирав стоячи і не знав, що так умирають у легендах.

Листя на гіллі, передчасно пожовкло й осипалось встеляючи тротуар.

Каштан зацвів білим цвітом, піднявши до сонця, свої свічки.

Дерево благало дощу, пожадливо ловлячи, життєдайні краплі роси.

Посланець встав і, обережно ступаючи, перейшов через кімнату.

Наблизившись, до церковної садиби молодший парубок відбився від гурту.

Хмари завирували, закипіли, і рушили вперед опускаючись усе нижче.

Дарина вийшла з хати, але поминувши будинок, попрямувала в сад.

Сумував каштан, затиснувши у своїх кулачках зеленаві їжачки.

Теплий дощ напоїв спраглу землю, повернувши каштану, молодість.

Хмари завирували, закипіли, і рушили вперед опускаючись усе нижче.

Мене там мати повивала і повиваючи співала

Білий димок здіймається догори хвилюючись.

Краще вмерти біжучи аніж жити гниючи.

Могутні дуби стоять замислившись.

А експрес летів і летів поспішаючи.

Річка звиваючись губилася в зелених шатах.

Земля засинаючи п’є з вечірніх туманів.

Рівна дорога роздвоюючись вужчала.

Листя боязко тремтить і не втримавшись летить.

Ліс на хвилину примовк ані шелесне завмерши.