Мовна політика, мовна норма

сукупність мовних засобів, які в конкретному мовному колективі на певному історичному етапі вважаються правильними й зразковими. 

сукупність законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюють використання мов у державі та світі. 

 соціолінгвістична характеристика певного населеного пункту, історичної або географічної області, етнічного регіону, держави або її адміністративних одиниць, групи держав і будь-яких інших територій, у межах яких розглядається ареальне і соціальне взаємовідношення, а також функціональна взаємодія форм (і стилів) тієї чи іншої мови або декількох мов. 

намір та поведінка особистості чи групи людей, спрямовані на послідовне, непохитне користування в щоденному спілкуванні певною мовою чи мовними засобами, незалежно від мови співрозмовника.

процес структурної розбіжності мов в результаті поступової втрати спільних елементів та придбання специфічних рис. 

Різновидами соціальної диференціації є (оберіть усі вірні варіанти)

особлива лінгвістична дисципліна, яка вивчає міжнародні мови як засіб комунікації в багатомовному світі, називається

слова та вирази, що обмежено вживаються в мові окремих соціальних груп, називаються

слова, вживання яких обмежене нормами спілкування, прийнятими в певному соціальному середовищі, мають назву

спільна мова писемності одного, іноді декількох народів, мова офіційно-ділових документів, шкільної освіти, писемно-побутового спілкування, науки, публіцистики, художньої літератури, всіх проявів культури, що відбуваються в словесній формі, частіше писемній, але іноді усній. 

різновид мови, що вживається як засіб порозуміння особами, пов'язаними між собою територією, фаховою або соціальною спільністю.

наука, яка вивчає проблеми, пов'язані із соціальною природою мови, її суспільними функціями, механізмом впливу соціальних чинників на мову і роллю мови в житті суспільства.