Тихого осіннього вечора на узліссі сіли відпочити журавлі. Вони летіли в теплий край. Сонце вже зайшло, то й заночують.
Притулились журавлі до білокорої берези та й курличуть щось тихо-тихо. Береза прислухається, хоче зрозуміти, про що вони гомонять.
— Куди це ви летите, журавлі? — питається Береза.
— У теплий край, — відповідають журавлі.
— Ой, зима, зима… — бідкається Береза. — Вже й у мене листя осипається… Мабуть, далека й тяжка вам дорога, журавлі?
— Дорога тяжка, — відповідає найстарший Журавель. — Та не дорога нам найтяжча.
— А що ж вам найтяжче? — дивується Береза.
— Найтяжче нам жити кілька місяців на теплій ріці. Називається вона Ніл. Немає там ніколи зими. Вічно цвітуть квіти…
— То чому ж там найтяжче? — ще більше дивується Береза.
— Бо то не рідна земля, — каже найстарший Журавель, — бо немає там тебе, білокора Березо. ( Василь Сухомлинський)
Де сіли відпочити журавлі?
Куди журавлі летіли?
Дійовими особами казки є
Між ким відбулась розмова?
Чому бідкалась береза?
- "Що ж вам найтяжче, дивується Береза? "
Чому так важко жити журавлям на теплій річці Ніл?
Хто автор твору?
Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома