Навички читання мовчки

    Гарбузище

     На городі між огудинням  зацвіла жовтогаряча квітка. Побачив її молодий джмелик і здивувався.

— Що з тебе виросте, з такої великої?

— Здоровенний гарбуз виросте! Ось я його покажу.

     Квітка зібрала пелюстки вузликом, — і справді, на стеблі зеленіє гарбузик.

— Оце велетень? Оцей лопуцьок? Ой, розсмішила! — джмелик затрясся, загудів від сміху.

— Я ще маленький... — зніяковів гарбузик. — Але я виросту.

     І він почав рости. День росте, другий росте, тиждень росте... Залопотіли соняхи, затріщало огудиння, — то Михась партизанить у кукурудзі.

— О, гарбузик! Дай-но зроблю з тебе корову. Роги будуть з прутиків, хвіст із прядива...

— Не чіпай мене, Михасю, бо я ще малий! Хай-но стану завбільшки як твоя голова!

— Як моя голова? Гаразд, почекаю.

      Росте гарбузик та й росте. Чималий зробився. Вітер його обвіває, сонечко зігріває.

— Це ще би дощику...

     Почув дощик — закапотів, залопотів по городу. Гарбузик умився, дощівки напився і знов росте.

     Після дощу прийшов на город Михасько.

— Де тут мій гарбузик? О, який! Вже й за голову більший. Зроблю-но я з тебе страховище. Виріжу рот-очі, вправлю свічку всередину і понесу, коли стемніє, на роздоріжжя. То-то всі поналякуються!

— Не зривай мене, Михасику! Почекай трохи. Я ще більшим стану, як млинові жорна.

— Що ж, будь по-твоєму. Тільки гляди, не обдури.

      Вже й соняхи поперецвітали,  а гарбуз знай росте. Зробився великий, як млинові жорна! Аж у землю вгруз.

— Це ще би сонця... — каже.

 Визирнуло сонечко, скісним променем вересневим пригріло гарбузові боки.   Вони й пожовтіли.

     Прилетів джмелик. Сів на гарбуз й питає:

 — Де тут той лопуцьок, що вирости нахвалявся?

— Ось де я, під тобою! — гуде гарбузище. — Тепер мене здалеку видно.

— Хіба це ти? Це ж гора! І чому ти жовтий?..

— Бо на кашу пора!

      Прийшов на город Михась, тато, дід Михасевий, ще й сусіда покликали. Ледве гуртом гарбуз у двір допровадили. А що вже було з нього каші — з пшоном, з маслом, — на все село!                   (Зірка Мензатюк, 298 слів)

1.    Хто побачив велику жовтогарячу квітку, що зацвіла на городі між огудинням?

 Що зазеленіло на стеблі?                                                                                   

Як джмелик відреагував, побачивши маленький гарбузик? 

Що хотів зробити Михась із маленького гарбузика, коли побачив його на городі?                                                                                                                          

Яким став гарбузик після дощику?